Всіх вітаю!!! Пропоную зануритись в світ української літератури!

22.02.2022

Тема: Василь СТУС- український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Загальний огляд творчості (відчуження від світу, проблема вибору, стан трагічної самотності й активної дії, формування себе; атмосфера розтлінного духу тоталітарної системи). Узагальнені образи крізь призму

індивідуальної долі.

Перегляньте відео

Виконати літературний диктант у зошиті

1. Василь Стус народився на …

2. Василь Стус мав спеціальність …

3. З приводу репресій Василь Стус виступив у київському кінотеатрі …

4. Василь Стус був членом …

5. Книжка поета «Зимові дерева» вийшла у …

6. Лірика Василя Стуса пов’язана із мистецькою течією …

7. Дебютна збірка В. Стуса мала назву …

8. У назві «Веселий цвинтар» В. Стус використав поетичний засіб …

9. Вершиною творчості В.Стуса стала збірка …

10. Перший арешт В. Стуса відбувся …

11. Покарання Василь Стус відбував на …

12. Перепоховання Василя Стуса відбулося у …

Домашнє завдання:

Пройти тест за посиланням

https://naurok.com.ua/test/vasil-stus-713423.html

21.02.2022

Тема: Контрольне есе «Чи можна пробачити зраду?» (за твором Л.Костенко «Маруся Чурай»).

Пишемо на окремомих аркушах

Подаю приклади для опрацювання

Кількість слів: 261

Курсивом виділено аргументи (докази)

Я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєминах між людьми. Її причини бувають різними, тому в одних випадках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити.

Найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. Вона, як ракова пухлина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним.

Яскравий приклад — злочин колишнього очільника України Віктора Януковича, який обкрадав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичайних громадян, торгуючи інтересами України, віддаючи свою державу в пазурі сусіду. Наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! Таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії.

Буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або через випадковість. Її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. Іноді прощають того, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя.

Прикладом багатогранного художньо-філософського осмислення цієї проблеми можуть бути стосунки Мавки й Лукаша в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка не думає про помсту Килині чи Лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. А от Лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі.

Отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. Підлих користолюбців не можна прощати. А в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.

Написане есе для прикладу

Зрада – то одне з найтяжчих випробувань у житті людини. Чому? Мабуть, через те, що зраджують нам ті, від кого ми того не чекаємо, а саме важливі та дорогі нам люди. Звичайно, у житті неможливо наперед врахувати все, на долю людей випадають різні події, в яких вони можуть повести себе не так, як ми розраховуємо. У когось виникають проблеми, у інших – спокуси, і от уже людина – свідомо чи ні, заради власних інтересів зраджує довіру інших.

Чи можна пробачити зраду? Це питання дуже загальне. З моральної точки зору, мабуть, не варто цього робити. Бо, як кажуть люди, хто зрадив один раз, той зрадить і другий, і третій. Однак багато хто вважає, що кожен заслуговує на другий шанс. А хтось пробачає зраду, бо не хоче втрачати того, кого любить. Тут, напевне, кожен вирішує за себе. Бо врешті, не варто судити інших, не побувавши у їхній шкурі. А от довіряти людині, що зрадила, буде вже необачним та немудрим вчинком.

Та зрадити можна не лише людину, яка тобі довіряє. Можна зрадити своїх товаришів по зброї, свою державу, свої власні погляди. З історії ми знаємо, що військову зраду завжди безжально карали смертю. А людина, що зраджує саму себе, не потребує кари взагалі, бо втратити себе й є найтяжче покарання.

Тема зради глибоко розкрита в романі “Маруся Чурай” видатної української поетеси Л. Костенко. У ньому ми бачимо й жорстокі душевні муки головної героїні, легендарної співачки Марусі Чурай після того, як її зрадив коханий Гриць. Дівчина й ладна була б пробачити зраду, та біль та розчарування, які вона відчувала, невиправно змінили її ставлення до Гриця. А на прикладі долі самого Гриця Л. Костенко висвітлює всю глибину зневаги до себе, яку зазнає той, хто зраджує іншого та самого себе. Така людина вже не має спокою та задоволення життям, бо її постійно тяготить усвідомлення скоєного.

З усього зазначеного мені хочеться зробити висновок, що зрада легко здатна розбити людям життя. І перш ніж руйнувати чиюсь довіру, варто подумати про те, які страждання це завдасть. Проте також не можна не погодитися з тим, що життя непередбачуване, кожен з нас може опинитися в складних обставинах та накоїти дурниць. Тому й остерігаюсь засуджувати будь-кого.

Тема: Центральні проблеми: митець і суспільство, індивідуальна свобода людини. Значення роману у житті України.

"Майна" - значить матеріальна. Тобто нерівність матеріальна не така вже страшна, як нерівність у погдядах та по відношенню до життя.

15.02.2022

Тема: «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання.

за поданим матеріалом створити конспект, виписуючи основні тези

ІНСТРУКЦІЯ для учня

«Маруся Чурай» Ліни Костенко — не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це — партитура вічних мотивів духовного буття народу... Якщо в національному письменстві є такі твори, як «Маруся Чурай», значить, воно не безнадійне і не безнадійна доля того слова — воно виживе й вистоїть у цьому складному й трагічному світі, який не має сентиментів до жодного народу»,— пише відомий літературознавець М. Слабошпицький. Про вічні мотиви духовного життя у їхніх конкретних виявах і будемо міркувати сьогодні.

Питання для самоперевірки:

— Розкажіть про історичні події, що відбувалися в Україні в період життя Марусі Чурай.

— Як, на вашу думку, вони впливали на становлення духовного світу дівчини?

— Чи можна сказати, що Маруся стояла осторонь визвольних змагань свого народу, адже вона не брала участі у війні?

— У чому виявляється її суспільна активність?

— Знайдіть у тексті твору виступ Івана Іскри перед суддями на захист Марусі (розділ «Якби знайшлась неопалима купина») та універсал Богдана Хмельницького аналогічного змісту (розділ «Страта»). Прочитайте рядки, в яких Іван Іскра та Богдан Хмельницький оцінюють значення творчості поетеси:

а) для духовного життя народу;

б) для підтримки високого морального духу воїнів — борців за незалежність; в) для увічнення героїки національно-визвольних змагань.

— Як сама Маруся Чурай бачить місце людини в житті свого народу?

— Визначте громадянську позицію тих героїв, діяльність яких вона схвалює, і тих, чию поведінку вважає аморальною.

— Як героїня реагує на ті криваві події, що принесли горе на рідну землю? Пригадайте її роздуми та емоції при вигляді зруйнованих сіл, сплюндрованого Києва, втікачів з Волині, що вмирають з голоду.

— Чи залишилася б у пам'яті стількох поколінь Маруся Чурай, якби вона стояла осторонь життя свого народу, його боротьби за волю і державність?

Коментар про важливість духовного життя нації.

Нелегко, але й вельми почесно бути «біографами народу». Ця думка повторюється в різних поезіях і часто поєднується з твердженням: творчість художників слова має посідати важливе місце в духовному світі людей. На цю тему у віршованому романі «Маруся Чурай» висловлюються ті герої, які щиро вболівають за долю України. І хоч вони різні й займають неоднакове становище в суспільстві, однак такий погляд об'єднує їх, ставить в один ряд, роблячи спільниками в боротьбі за національне відродження. Згадаймо: козак Іван Іскра, захищаючи на суді Марусю Чурай, одним з аргументів висуває те, що її пісні потрібні саме для висоти духовного життя народу:

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.

Подібне говорить гетьман Богдан Хмельницький у своєму універсалі й забороняє страчувати дівчину. Звичайно ж, стару Бобренчиху, в якої думки крутяться навколо вигідного одруження сина, не можна поставити в один ряд з Хмельницьким чи Іскрою, проте й вона змушена визнати:

Які там «Засвіт встали козаченьки»?

А цілий полк співає. Дивина.

Мандрівний дяк, очевидно випускник Києво-Могилянської академії, зневажаючи графоманство, славолюбство, прислужництво, чітко розмежовує «віршописців», які «убогі словом, мислію порочні», та «кобзарів», що «в селах ридма плачуть», розкриває їхнє справжнє обличчя, визначає місце кожного у виробленні ціннісних орієнтирів, побудованих на історичних традиціях нації.

Поетичне слово Ліни Костенко виступає ще в одній іпостасі: воно — внутрішня опора незламності борців за незалежність. У романі «Маруся Чурай» Богдан Хмельницький так каже про це: що помагає не вгашати духа, як не співцями створені пісні?

Коментар про елементи сюжету та образи роману.

Твір складається з 9 розділів, різних за розміром.

Сюжет розгортається двома лініями: кохання Марусі та Гриця; боротьба українського народу, очолюваного Богданом Хмельницьким, проти польських загарбників.

Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи.

Характеристика персонажів

Маруся Чурай – незвичайна дівчина з Полтави, дуже вродлива, талановита. Її образ виступає в єдності з образом України. Всі свої найсвітліші почуття вона висловила в піснях. Маруся чиста серцем, розумна, окрім того, наділена поетичним і музичним талантами. Творення пісні для Марусі є чи не головним способом самовираження.

«В розмові я, сказати б, то не дуже.

А в пісні можу виспівати все», –

признається Маруся.

Гордій Чурай – батько Марусі. Був полум’яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі. Швидкий на розум, чистий серцем, Чурай не терпів кривди, знущання над людьми. Про його славні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:

«…пішов у смерть — і повернувся в думі,

і вже тепер ніхто його не вб’є.»

Мати Марусі була матір’ю по своїй суті, «матір’ю усьому на землі» (дуже добра та чуйна людина). Не випадково Гриць казав, звертаючись до Марусі, напрочуд точні слова:

«Тут двоє матерів, твоя і Божа».

Гриць Бобренко – хлопець, якого покохала Маруся. Вiн був вродливим парубком i сміливим на війні, проте в особистому житті слабовольним i безхарактерним:

«Грицько ж, він міряв не тією міркою,

В житті шукав дорогу не пряму.

Він народився під такою зіркою,

Що щось в душі двоїлося йому.

Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні…»

Гриць перебував іч впливом своєï матерi Бобренчихи, меркантильної та дрібної за духовними якостями жінки, котра не ічого ічого знати про одруження сина з бідною Марусею. Марусина ж любов до Гриця була безоглядною й сильною. Трагедiя дiвчини полягає в тому, що ïï велике почуття поглинули буденні проблеми: Гриць шукав заможну дівчину, а Маруся була бідною.

«Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі» (цими словами Маруся пояснює основну причину трагедії їхнього кохання).

Іван Іскра – хлопець, що щиро кохає Марусю. Козак, полковий обозний, звиклий до випробувань і битв.

«Таке нещастя хоч кого знеможе.

Це ж можна тут рішитися ума.

Любив же він Марусю, не дай Боже!

Тепер сидить, лиця на нім нема» (Іван Іскра на суді над Марусею).

Іван, щоб урятувати кохану від страти (за вироком суду), звертається за допомогою до самого гетьмана Хмельницького. Коли заграли знову труби до походу, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов’язок – найперше і святе. Прощаючись з Марусею, він говорить:

«І знов земля кипить у боротьбі,

І знову я належу не собі».

Другорядні образи

Мандрівний дяк – дуже чуйна людина, що допомагає Марусі, ставиться до неї, як до власної дитини. Це людина проста та мудра, яка багато знає й глибоко переймається долею своєї країни.

Дід Галерник – старий мудрий козак, до якого Іван Іскра приходить порадитися про Марусю. Дід двадцять років пробув у неволі на галерах, а тепер виробляє з дерева ложки та різні немудрі хатні речі.

Родина Вишняків є яскравим прикладом дрібних людських душ, для яких на першому плані – матеріальні цінності.

«Як він уміє красно говорить!

Які у нього займища і луки!

Вся Україна полум’ям горить,

Він і на цьому теж нагріє руки» (характеристика старого Вишняка).

Галя Вишняківна – заможна, проте негарна дівчина, з якою Гриць Бобренко зрадив Марусю Чурай. Гриця приваблюють статки багатої родини Вишняків, але аж ніяк не зовнішність нареченої та риси її характеру, її дрібна та меркантильна душа:

«Так пухкі у Галі рученята,

Коса білява, куца і товста.

Як реп’яшки, зелені оченята

І пишно закопилені вуста.

Глуха до пісні, завжди щось спотворить.

Все вишиває прошви подушок.

Ще як мовчить, – нічого. Заговорить, –

Гостренькі зуби – чисто ховрашок».

(Варто прочитати додаток, у якому дається поглиблена характеристика героїв)

Усі ці герої об'єднані відчуттям приналежності до українського народу.

Проблемні запитання та завдання.

— Кого з героїв можна порівняти, за якими позиціями; кого протиставити? (Спільні та відмінні риси притаманні героям Марусі — Грицю, Грицю — Іванові Іскрі, матерям Марусі та Гриця, протилежні — Марусі та Галі Вишняківні.)

Назвіть твори класиків літератури, що підтверджують високу; роль мистецтва в житті людини, суспільства. («Давня казка» Лесі Українки, «Іntermezzo» М. Коцюбинського, поезія І. Франка та ін.)

— Доведіть істинність тез, викладених на початку уроку, про роль твору Ліни Костенко. (Духовність автор пов'язує з високою моральністю, з відповідальністю героїв за свої «вчинки»; вона ставить «високу планку» для всіх: «Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!» Пісню, якою так славиться Україна, Ліна Костенко прирівнює до душі. І поки пріоритети будуть на боці духовності — нація не загине.)

Проведіть невелике дослідження щодо художньої майстерності роману у віршах «Маруся Чурай».

Мова роману «Маруся Чурай» містить у собі все багатство стильових різновидів живої української мови — від розмовної, офіційної до вишуканих взірців літературної.

Лексичне багатство роману вражає: тут і високий стиль інтелектуальної мови автора, і суха суддівська мова, пересипана канцеляризмами та русизмами, і розмовна мова міщан, козаків.

Мелодійна структура твору — поєднання багатьох голосів. Кожна дійова особа наділена особливою, тільки їй властивою лексикою і способом висловлюватися. Ось бере слово незвичний до промов Яким Шибилист. Сама структура мовлення, в якому переважають речення з непрямим порядком слів, вказує на щирість простої людини. У таких людей що на думці, те й на язиці. Мовлення запорожця, що прибував до Полтави у справах, також вказує на те, що це людина відверта і не ховає за словами думок:

А запорожці — люди без круть-верть,

Все кажуть щиро на своє копито.

Не випадково суддя, відповідаючи козакові, ніби забуває про свою офіційність: «Знаскока тут не можна». Так побудовано увесь роман. Прийом індивідуалізації мовлення героїв не новий у літературі, та Ліна Костенко продемонструвала широку обізнаність з найрізноманітнішими проявами багатої української мови. Стиль мовлення, добір лексики вражає точністю вживання. Живий діалог у сцені суду змінюється ліричним внутрішнім монологом героїні. А в другому розділі автор бере слово, щоб високим стилем громадянина говорити про велич подій, на тлі яких розгортається особиста трагедія героїв. Письменниця вступає в діалог з героями і читачем. Часом уживає несподівані порівняння, що коренями сягають глибин народної образності: «зірками ніч висока накрапала», «слова самі на голос навертались, як сльози навертаються на очі», «душа до ранку смутком осипалась» та ін. Із цих порівнянь народжується метафора, яка також часто трапляється в тексті.

Гармонійне поєднання різних пластів живої народної мови, чутливість до слова — ось головні риси мови і стилю Ліни Костенко, що так яскраво виявились у романі «Маруся Чурай». Емоційній виразності слова сприяє також форма віршування. В основному автор використовує шестистопний ямб, але разом з тим у романі можна побачити приклади римованої прози. Усе це — не самоціль. Така багата палітра художніх засобів робить твір Ліни Костенко по-справжньому талановитим, підносить його на рівень найкращих взірців світової художньої літератури.

Шановний одинадцятикласнику, виконай наступні завдання та відправ відповіді на електронну адресу свого педагога.

Твір Ліни Костенко «Маруся Чурай» справив на мене неповторне враження. По-перше, ...По-друге,…

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написання есе за поданим шаблоном.

Чи можна пробачити зраду?

На мою думку, зраду пробачити… Адже…

По-перше, більшість людей… Тоді їхнє життя стає…

По-друге, я усвідомлюю, що … Всім серцем хочу, щоб…

Українська література пропонує приклади, коли герої творів, незважаючи на зраду коханого, продовжують палко й вірно кохати. Пригадую героїню роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Дівчину знеславлено, принижено, але вона не змогла забути коханого, згадуючи його добрими словами.

Історія України також засвідчує факти, коли відомі особистості не були вірними своїм обраницям. Можу назвати ім’я славетного М.Коцюбинського, який, живучи в щасливому шлюбі і маючи чотирьох дітей, закохався до безтями в молоденьку гімназистку і любив її до останнього подиху.

Отже, зраду … пробачити. Та все ж краще жити у вірності. Це моє переконання.

14.02.2022

Тема: Історичний роман у віршах «Маруся Чурай». Історико-фольклорна основа твору.

Метод «Незакінчене речення». Відповіді записуємо до зошита

1. Ліна Костенко народилася …

2. Письменниця належить до покоління…

3. Ліна Костенко була не публічною особою, але зрештою погодилася дати інтерв’ю і розповіла про своє життя …

4. Перша поетична збірка письменниці …

5. Ліна Василівна навчалася…

6. Була заміжня…

7. Поетесу удостоєно премій …

8. На цей момент Ліна Костенко живе і працює …

9. Прозовий твір про життя сучасної України - ..

10. У цьому році поетесі виповнилося…

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліна Костенко написала у 1979 році ,але його шлях до читачів був нелегким. Рецензенти звинувачували поетесу в тому, що вона насмілилася у творі звеличити історичні постаті, які боролися за українську державність. Вихід роману був під загрозою, та все ж після публікації розійшовся блискавично.

Літературознавець Павло Охріменко про роман писав: «Минуло небагато часу від виходу книги, а вона вже стала раритетом, предметом схвильованих виступів майстрів слова, про неї одразу ж з'явилися відгуки в пресі. Так розпочала свій шлях «Маруся Чурай» Ліни Костенко».

Отже, і ми з вами сьогодні торкнемося до вічності, спробуємо осягнути глибинну суть історичного роману у віршах Л.Костенко “Маруся Чурай”. Спочатку дамо визначення поняттю «роман у віршах»

2. Теорія літератури. Запис до зошита

Роман у віршах — ліро-епічний жанр, якому властива багатопроблемність, поєднання епічного й ліричного начал; дія у творі цього жанру, як правило, концентрується навколо долі одного чи кількох головних героїв.

«Історична основа твору. Історія написання»

Маруся Чурай — напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в родині козака Гордія Чурая. Через вільнолюбну, горду натуру батько мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.

Маруся Чурай піднімала бойовий дух січового козацтва своєю творчістю, саме з її піснями вояки вирушали в походи, щоб відстояти українську державність. Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт встали козаченьки», «Летить галка через балку», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» та ін.

Вона була вродливою дівчиною — стрункою, чорнявою, кароокою, з косою до колін. До неї залицялося багато парубків, особливо упадав за нею Іван Іскра (за деякими даними, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Чураївна любила іншого — Григорія Бобренка…

Поштовхом до написання роману стала одна з пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста.

Послухаємо запис цієї пісні. До речі, сама пісня "Ой не ходи, Грицю" перекладена російською, польською, німецькою, угорською, французькою, англійською мовами.

«Композиція». Подальша інформація у вигляді конспекта у зошит

Роман має дві сюжетні лінії - особисту та історичну.

Особиста лінія - це Маруся Чурай-Гриць Бобренко

Історична - національно-визвольна боротьба українського народу під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького проти польської шляхти.

Роман складається з 9 розділів.

У І розділі «Якби знайшлась неопалима книга» мова йде про пожежу 1658 року , яка знищила Полтаву, про суд над Марусею Чурай.

У ІІ «Полтавський полк виходить на зорі»-мирні люди збираються і йдуть у похід.

У ІІІ р. «Сповідь» розкрито душевний стан дівчини.

ІV розділ — « Гонець до гетьмана» Іван Іскра летить у Білу Церкву до Хмеля зі звісткою, що полк вирушає і з розповіддю про М.Чурай. У V «Страта» подано настрої натовпу, Марусі, Іскри, що встиг із листом Богдана. У VІ— «Проща» --правдиво змальовано страхітливі руйновища на Україні, введено образ мандрівного дяка-філософа, який розтлумачує Марусі все побачене й почуте.

VІІ—«Дідова балка» - розкрито образ старого запорожця, якого козаки визволили з турецької каторги-галери, де він поневірявся 20 літ. Старий живе усамітнено і спогадами про давню козацьку славу, пам’ятає про Марусю і розпитує про неї Івана Іскру.

VІІІ—«Облога Полтави». У цьому розділі мова йде про сміливість і стійкість полтавчан, які не здаються: «Якщо їм зараз в руки не дамося, то згодом звідси й вдаримо по них.»

ІХ—«Весна і смерть, і світле воскресіння». Змучена і виснажена Маруся Чурай чекає наближення кінця. Іде весна-пора, коли хворі на сухоти відходять за грань. Іван приходив: «А на Святвечір як вона сиділа,то вже од неї тіні не було».

Композиція:

Кульмінація 1 – суд і вирок.

Зав’язка – спогади Марусі про стосунки з Грицем.

Розвиток дії – Маруся йде на прощу.

Кульмінація 2 – облога Полтави.

Розв’язка – зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні.

«Образи твору»

Головною героїнею роману є Маруся Чурай. Це незвичайна дівчина з Полтави, дуже вродлива, талановита. Її образ виступає в єдності з образом України. Всі свої найсвітліші почуття вона висловила в піснях. Маруся чиста серцем, розумна, окрім того, наділена поетичними і музичними талантами. Творення пісні для Марусі є чи не головним способом самовираження.

Матір Марусі була матір’ю по своїй суті, «матір’ю усьому на землі» (дуже добра та чуйна людина). Не випадково Гриць казав, звертаючись до Марусі, напрочуд точні слова:

«Тут двоє матерів, твоя і Божа».

Гордій Чурай – батько Марусі. Був полум’яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі. Швидкий на розум, чистий серцем, Чурай не терпів кривди, знущання над людьми. Про його славні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:

«…пішов у смерть — і повернувся в думі,

і вже тепер ніхто його не вб’є»

Гриць Бобренко – хлопець, якого покохала Маруся. Вiн був вродливим парубком i сміливим на війні, проте в особистому житті слабовольним i безхарактерним:

«Грицько ж, він міряв не тією міркою,

В житті шукав дорогу не пряму.

Він народився під такою зіркою,

Що щось в душі двоїлося йому.

Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні…»

Гриць перебував пiд впливом своєï матерi Бобренчихи, меркантильної та дрібної за духовними якостями жінки, котра не хотiла нiчого знати про одруження сина з бідною Марусею. Марусина ж любов до Гриця була безоглядною й сильною. Трагедiя дiвчини полягає в тому, що ïï велике почуття поглинули буденні проблеми: Гриць шукав заможну дівчину, а Маруся була бідною.

«Моя любов чолом сягала неба,

а Гриць ходив ногами по землі».

Іван Іскра – хлопець, що щиро кохає Марусю. Козак, полковий обозний, звиклий до випробувань і битв.

«Таке нещастя хоч кого знеможе.

Це ж можна тут рішитися ума.

Любив же він Марусю, не дай Боже!

Тепер сидить, лиця на нім нема»

Іван, щоб урятувати кохану від страти (за вироком суду), звертається за допомогою до самого гетьмана Хмельницького. Коли заграли знову труби до походу, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов’язок – найперше і святе. Прощаючись з Марусею, він говорить:«І знов земля кипить у боротьбі, І знову я належу не собі».

Домашнє завдання. За посиланням пройти тест

https://zno.osvita.ua/ukrainian/tag-lina_kostenko/

10.02.2022

Тема: Ліна КОСТЕНКО. Творчий шлях. Громадянська позиція митця. Роль та значення у суспільному та культурному житті України. Особливості індивідуального стилю (філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичність).

За цим посиланням пройти тест

https://naurok.com.ua/test/biografiya-lini-kostenko-829513.html

Домашнє завдання : Вивчити вірш " " Страшні слова коли вони мовчать"

11.02.2022

Тема:«Життя іде…» - роздуми поетеси про сенс життя. Засоби персоніфікації для передачі стрімкий стрімкості часу, миттєвість людського життя в часі. «Доля» - поезія про нелегку долю поета. Символічний образ «чудернацького базару», де продаються долі. «Моя любове, я перед тобою» - роздум про збереження особистості у вирі розбурханих почуттів ліричної героїні. Поетичні форми вираження почуттів.

Домашнє завдання:

За зразком скласти паспорт до кожної з поезії

Паспорт ліричного твору

1.	*Назва твору*
2.	*Автор*
3.	*Присвята (кому, якщо є)*
4.	*Рік написання, назва збірки, до якої входить*
5.	*Тема*
6.	*Основна думка*
7.	*Ідея*
8.	*Жанр лірики*
9.	*Вид лірики*
10.	*Поетичні образи*
11.	*Ліричний герой (чи присутній)*
12.	*Художні засоби (назва, приклад)*
13.	*Настрій твору*
14.	*Віршовий розмір*
15.	*Вид римування*
16.	*Строфіка*
17.	*Фоніка*
18.	*Асоціації*
19.	*Особисте ставлення до твору*

Прочитати, прослухати роман у віршах " Маруся Чурай " Ліни Костенко

08.02.2022

Контрольна робота

Завдання:

- перевірити рівень знань, умінь і навичок учнів із метою контролю і корекції

- систематизувати вивчений матеріал із теми у процесі виконання різнорівневих завдань;

Завдання контрольної роботи

І рівень

Завдання з вибором однієї правильної відповідь( кожна правильна відповідь на запитання 1-6 оцінюється в 0,5 бала).

1. Хто з поетів-«шістдесятників» був учнем О. Довженка?

А Василь Симоненко

Б Дмитро Павличко

В Іван Драч

Г Микола Вінграновський

2. Василь Симоненко є автором збірок

А «Любов і ненависть», «Гранослов», «Таємниця твого обличчя»

Б «Корінь і крона», «Протуберанці серця», «Шабля і хустина»

В «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Вино з троянд»

Г «Атомні прелюди», «На срібнім березі», «Цю жінку я люблю»

3. Укажіть ПРАВИЛЬНЕ твердження

А Іван Драч вважав, що «художнику немає скутих норм»

Б Василя Симоненка називають «каменярем нової доби»

В На події квітня 1986 року Дмитро Павличко відгукнувся твором «Чорнобильська мадонна»

Г Народився Микола Вінграновський у селі Теліжинці на Київщині

4. Назвіть улюблений жанр Григора Тютюнника

А Роман

Б Повість

В Новела

Г Поема

ІІ рівень

Завдання на встановлення логічної відповідності( за правильно виконане завдання – 1 бал).

5.Установіть відповідність між назвами творів та уривками з них.

Назва твору	Цитата
1 «У синьому небі я висіяв ліс»	А Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому…
2 «Два кольори»	Б Дайте покататися, дядьку! А ні, то візьміть хоч на раму…
3 «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе»	В Не спиняйся, йди. То – шлях правдивий. Ти – його предтеча.
4 «Балада про соняшник»	Г Як же я без друзів обійдуся, Без лобів їх, без очей і рук?
	Д Дубовий мій костур, вечірня хода. І ти біля мене, і птиці, і стебла…

6.Установіть відповідності між мистецькими роботами та їхніми авторами.

Автор	Мистецька робота
1 Олександр Довженко	А Антологія «Світовий сонет»
2 Василь Симоненко	В Пісня «Виростеш ти, сину…»
3 Дмитро Павличко	Г Фільм «Земля» (режисер)
4 Іван Драч	Д Сценарій фільму «Криниця для спраглих»

7. Установіть відповідність між автором та цитатою про нього.

Автор	Цитата
1 Василь Стус	А «Сонячний поет, в ураган узутий»
2 Василь Симоненко	Б «Різьбяр власного духу»
3 Григір Тютюнник	В «Солов’їне серце України»
4 Іван Драч	Г «Один із найвидатніших наших новелістів»
	Д «Витязь молодої української поезії»

ІІІ рівень

Дайте розгорнуті відповіді на запитання

8. Як І. Драч реформував жанр балади? Проілюструйте це на прикладі «Балади про соняшник».

9. У чому полягає значення творчої діяльності Дмитра Павличка для української культури?

10. Як по-новітньому трактує Гр. Тютюнник тему «любовного трикутника» у новелі «Три зозулі з поклоном»?

ІV рівень

11.Творче завдання (змістовна, грамотна відповідь оцінюється в 3 бали).

Напишіть літературне есе на одну з тем:

ü Провідні мотиви лірики Д. Павличка.

ü «Україно! Ти для мене – диво!» (Образ України у творчості Василя Симоненка).

ü «Ми – не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних» (за творами В. Симоненка та власними спостереженнями).

ü «Поезіє, сонце моє оранжеве…» (за «Баладою про соняшник» І. Драча та власними спостереженнями).

07.02.2022

Тема:Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу. Зміщення часових площин як художній прийом. Роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї

“Три зозулі з поклоном” цитатна характеристика Марфи

1) «Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист; мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку – тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиванійсорочині й рясній спідничці над босими ногами, – і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».

2) «Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка – ще синіші…

3) «Вона хапає з Левкових пучок листа – сльози рясно котяться їй по щоках, – пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу…»

4) «Марфа…не скоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче:

– Ну от бачите, нічого я йому і не зробила…»

5) «А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить – не висушить сльози у її очах.

“Три зозулі з поклоном” цитатна характеристика Михайла

1) « Тато ж… він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцятьгодочків… Сокілбув, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було,— просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману».

2) « …співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде…Ото гляне, було, як чоловік над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах – наче дві свічечки голубі. До тата… Я то бачу. А він затулить надбрів’я долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.

3) «Ти, Михайле,— кажу,— хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться»

4) «Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна».

“Три зозулі з поклоном” цитатна характеристика Софії

1) «Ти, Михайло, – кажу, – хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться». А він: «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться».

2) «Очі мамині сухі, голос не здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять – вони закам’яніли».

3) «…А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?

— Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тікала. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже напоріжку сидить, жде… Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.

— І ви на неї не сердилися?

— У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.

— А як же то — вона вгадувала, а ви — ні?»

Запишіть до зошита у вигляді тез

Деталь (від фр. Detail) - подробиця, приватність, дрібниця.

Деталь художня - один із засобів створення образу, яке допомагає уявити втілений характер, картину, предмет, дію, переживання в їх своєрідності і неповторності. Деталь фіксує увагу читача на те, що письменникові здається найбільш важливим, характерним в природі, в людині або в навколишньому його предметному світі. Деталь важлива і значуща як частина художнього цілого. Іншими словами, сенс і сила деталі в тому, що нескінченно мале розкриває ціле.

Розрізняють такі види художньої деталі, кожен з яких має певне змістове та емоційне навантаження:

а) деталь словесна. Наприклад, за висловом "як би чого не вийшло" ми дізнаємося Бєлікова, за зверненням "соколе" - Платона Каратаєва, по одному слову "факт" - Семена Давидова;
б) деталь портретна. Героя можна визначити але короткою верхньою губці з вусиками (Ліза Болконская) або білою маленькою красивою руці (Наполеон);
в) деталь предметна: балахон з кистями у Базарова, книжка про любов у Насті в п'єсі "На дні", шашка Половцева - символ козачого офіцера;
г) деталь психологічна, що виражає істотну риску в характері, поведінці, вчинках героя. Печорін при ходьбі нс розмахував руками, що свідчило про скритності його натури; стукіт більярдних куль змінює настрій Гаєва;
д) деталь пейзажна, за допомогою якої створюється колорит обстановки; сіре, свинцеве небо над Головльови, пейзаж- "реквієм" в "Тихому Доні", що підсилює невтішне горе Григорія Мелехова, що поховав Ксенію;
е) деталь як форма художнього узагальнення ( "футлярное" існування міщан в творах Чехова, "мурло міщанина" в поезії Маяковського).

Художня деталь є способом вираження авторської оцінки. Повітовий мрійник Манілов не здатний ні до якої справи; неробство стала частиною його натури; звичка жити за рахунок кріпаків розвинула в його характері риси апатії і ліні. Маєток поміщика розорене, усюди відчувається занепад і запустіння.

Художня деталь доповнює внутрішній вигляд персонажа, цілісність інформації, що розкривається картини. Вона надає зображуваного граничну конкретність і одночасно узагальненість, висловлюючи ідею, основний зміст героя, сутність його натури.

Пройти тест за посиланням, надісланим у групу Телеграм.

Домашнє завдання. Підготуватися до контрольної роботи. повторити матеріал: О. Довженко, В.Симоненко, Д.Павличко, М.Вінграновський, Б.Олійник, Г. Тютюнник

04.02.2022

Тема: Оповідання «Три зозулі з поклоном». «Вічна» тема «любовного трикутника» в новітній інтерпретації

Мотивація навчальної діяльності.

Мені здається, - може, я не знаю,

Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

Як ви зрозуміли, сьогодні ми будемо говорити про кохання. Це почуття оспівували поети всіх віків. Воно своєю невидимою рукою торкається струн серця й виграє ніжною мелодією. Для когось любов – це велике щастя, а для когось – страждання та мука. Герої твору «Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника теж любили, але чи були щасливі?

Літературний диктант «Ерудит».

Якщо у твердженні є помилка, виправте її.

1. 1Григір Тютюнник навчався у ремісничому училищі. +

2. Перші твори писав російською мовою. +

3. Значний вплив на формування літературних смаків Григора, на його ставлення до літературної праці справив брат – письменник Григорій.

4. Григір Тютюнник закінчив Київський університет.

У 1970 р. вийшла перша книжка Григора Тютюнника «Зав’язь».

6. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій».

7. На початку 70-х років Григір Тютюнник працював у видавництві «Веселка».

8. За книги «Климко» і «Вогник далеко в степу» Гр. Тютюннику присуджено премію ім. Лесі Українки.

9. Григір Тютюнник ніколи не цікавився кінематографом.

Творчість Григора Тютюнника була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

Робота над темою уроку.

Новела «Три зозулі з поклоном» чи не найглибше з усіх творів віддзеркалює внутрішній світ Григора Тютюнника, його світобачення.

Поштовхом до написання новели послужила, здавалось, незначна подія. До одного будинку творчості завітав сліпий бандурист, який виконав пісню «Летіла зозуля через мою хату…», у якій розповідалося не просто про нещасливе кохання, а про вічне, не переборне ніким і нічим страждання людини.

Очевидці розповідають, що почувши цю пісню, Григір Тютюнник підхопився і побіг до своєї кімнати. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном».

У всіх піснях зозуля – це символ туги, смутку.

Давня легенда говорить, щоб позбавити мук людину , яка палко кохала, але без взаємності, через старця їй передавали своєрідне привітання: «Три зозулі з поклоном». Це означало: залиш мене, забудь, відпусти.

Герої твору здатні на велике кохання, були чисті душею, вміли відчувати чужий біль, співчували і переживали.

Софія – спостережлива, розуміюча, співчутлива, надійна, вірна і любляча дружина, сильна духом, терпляча.

Софія мудра у своїй любові, тому «спогади її вже не щемлять, не болять – вони закам’яніли».

Михайло – ніжний, чуйний, люблячий батько, вірний чоловік, порядний, працелюбний, відчуває чужий біль, терплячий. Михайло за тисячу верств чув Марфу, проте не зрадив ні дружину, ні сина, бо відчував відповідальність за них.

«Тато ж… він якось не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцять годочків. Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть чорнющі. Гляне, було, просто гляне, а в грудях так і потерпне.»

«А востаннє, як бачила його, то вже не пекли (очі), а тільки голубили – такі сумні. Дивиться ними – як з туману.»

Марфа – тиха, лагідна, чиста душею, здатна на велике почуття, незрадлива, порядна, вміє відчувати душею, тужить, переживає, страждає, мучиться.

Біль Марфиної душі переходить в тугу і страждання, але витримати можна все, коли серце переповнене світлим почуттям.

«Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист; мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку – тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиваній сорочці й рясній спідничці над босими ногами. І сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки.»

«А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить – не висушить сльози у її очах.»

Новела «Три зозулі з поклоном» схожа на притчу, і автор нас підводить до висновку: любов – почуття, незалежне від людської свідомості, і волі, бажання, моралі, воно ніби дається якоюсь вищою силою, тому мусить лишатися поза осудом чи запереченням, має право на існування.

Узагальнення вивченого матеріалу

пройти тест за посиланням

https://naurok.com.ua/test/grigir-tyutyunnik-tri-zozuli-z-poklonom-752586.html

Домашнє завдання

1. Написати твір «Нерозділене кохання: щастя чи страждання?»

01.02.2022

Тема: Борис ОЛІЙНИК. Огляд життя і творчості українського поета, перекладача. Мотив синівської вірності, відповідальності перед матір'ю – наскрізний у творчості Б. Олійника. «Вибір» - возвеличення прагнення кожної людини мати свій життєвий вибір. *«Пісня про матір» - уславлення узагальненого образу усіх матерів і кожної з них; прекрасних жінок, здатних на самопожертву заради своїх дітей. Поетика образу матері

Мотивація навчальної діяльності

«Лірик, епік, філософ, поет-трибун — поєднуються в одній мовній особистості нашого сучасника, якого доля наділила талантом тонко відчувати українську мову в її різних тональностях — народнопісенній, уснорозмовній, громадянсько-публі- цистичній». Такими словами Світлана Єрмоленко охарактеризувала Бориса Олійника, творчість якого ми сьогодні розглянемо

Робота над темою уроку

1. Життєвий шлях поета

Записуємо до зошита у вигляді таблиці

22 жовтня 1935 - Народився в селі Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині.

1953 - Закінчив десятирічку. Друкуватися почав ще в школі.

1953-1958 - Навчався на факультеті журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Став переможцем Всеукраїнського поетичного конкурсу.

1959 - Збірка нарисів «За Сіверським Дінцем»

1959-1970 - Очолював парторганізацію СП України і пишається тим, що за ці роки ніхто з його колег-письменників не був виключений з її лав і тим паче посаджений за ґрати.

Збірки поезій: «Б'ють у крицю ковалі»(1962),«Двадцятий вал»(1962),«Вибір»(1964), «Гонг»(1965), «Поезії»(1965), «Коло»(1968).

Травнь-червень 1986 - Одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

Липень 1988 - на XIX конференції КПРС в Москві Борис Олійник, зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: «А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з'ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія». Поема «Сім». 1989 - «Поворотній круг»

1993 - Книга «Відступник, або Два роки в Кремлі»

1995 - Поетична збірка «Шлях»

2000 - Поетична збірка «Таємна вечеря»

2001 - Поетична збірка «Знак»

2007 - Поетична збірка «У замкненому колі. Із окупаційного зошита»

15 жовтня 2009 - Удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка»

30 січня 2012 - Національною Академією наук України висунений кандидатом на здобуття "Нобелівської премії"

Помер 30 квітня 2017 року о 11 годині 45 хвилин на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби у Національному Інституті хірургії та трансплантології

ім. О. О. Шалімова НАМН України.

Аналіз поезій:

2.1. «Вибір»

Виразне читання поезії

ВИБІР
Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя.

Життю — ні кінця ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь — лебеді від’ячали,
Комусь — ще сурмлять журавлі.

Один передбачливо очі
Прикрив ще за крок від межі,
Ввійшовши клітиною ночі
Тихенько: чи жив, чи й не жив?

А інший — на кроки не міряв:
Летів, і гримів, і... згорів,
І люди відкрили в сузір’ях
Зіницю нової зорі.

Коли б загадали: — Хочеш,
Одне лише слово твоє —
І вища — лаврова! — почесть
Чоло твоє обів’є,—

Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою!

Визначити та записати в зошит

Тема:

Ідея:

Основна думка: ( віршованими рядками)

Жанр:

Художні засоби

Метафори:

Антитеза: .

Епітети:

Риторичне запитання:

Риторичний оклик:

«Пісня про матір»

Теорія літератури. Записати у зошит , вивчити

Балада — це ліро-епічний твір про якусь незвичайну, драматичну подію. Виникла у фольклорі, за часів романтизму упевнено утвердилась у системі літературних жанрів.

Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко —
і тихо пішла за межу.
— Куди ж це ви, мамо?! —
сполохано кинулись діти,
— Куди ви, бабусю? —
онуки біжать до воріт.
— Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
— Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
— А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
— А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
— Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу,-
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою —
злетіли увись рушники.
"Лишайтесь щасливі",-
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки.

Аналіз поезії записати у зошит

Тема: розповідь про матір, яка все життя працювала і виховувала своїх дітей .

Ідея: возвеличення образу матері, приклад шанобливого ставлення дітей до своїх матерів, виховання почуття обов'язку і відповідальності перед рідними.

Жанр: філософська лірика. Твір змушує нас замислитися і поміркувати над багатьма питаннями життя.

Проблематика: це відношення поета до матері, яке є віддзеркаленням його ставлення до Батьківщини.

Творчість Бориса Олійника надзвичайно різноманітна, але більшість його творів характеризується близькими до фольклорних образами та стилем, легкістю ритміки, утвердженням зв'язку поколінь та найкращого у людині, а найвище призначення істоти на землі, за Борисом Олійником, — бути корисним людям та творити добро.

V. Домашнє завдання: напишіть твір - мініатюру, епіграфом до якого можна взяти рядки з поезіїї Б. Олійника:

Лишайтесь, матусю.

Навіки лишайтесь. Не йдіть.

УВАГА! УВАГА! УВАГА!

03 лютого необхідно пройти тестування з 14.00 до 19.35 за посиланням

https://vseosvita.ua/test/start/dqz639

код доступа - dqz639

03.02.2022

Тема: Григір ТЮТЮННИК. Основні відомості про життєвий шлях і творчу долю митця. Редакторська і журналістська діяльність. Гр. Тютюнник – сценарист. Екзистенціалізм як стильова домінанта митця. Образи селян як носіїв високої моралі в умовах складних перепетій життя, як прояв національного буття у радянських реаліях.

Завдання для повторення матеріалу минулої теми

Виконайте тест за посиланням https://vseosvita.ua/test/start/dqz6

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

«Блискучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного читача Григір Тютюнник. Живописець правди — так можна б визначити і творчі принципи письменника і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю. Не кожному з тих, хто пише, вдається здобути визнання сучасників. Не все з читаного залишає глибокий слід у серцях людей. Григір Тютюнник прийшов до читачів своїх чесно, надійно, надовго. Прийшов, щоб не розлучатися», — цими рядками відомого українського письменника Олеся Гончара ми поведемо розповідь про талановитого митця

СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

За поданими відомостями створити таблицю "Життя та творчість автора"

1931 — 5 грудня народився Григір Михайлович Тютюнник в с. Шилівці Полтавської області в селянській родині. Батько плотникував та нишком готувався до екзаменів у вчительський ВНЗ, мати працювала на різних роботах.

1933 — сім'я Тютюнників голодувала, дід помер з голоду. Півторарічний Григір перестав ходити, говорити та сміятися, хоча все це вже вмів робити.

1937 — заарештували батька, «маючи на увазі політичний мотив», і «пустили по сибірських етапах.» Григора забирає на виховання до себе у Донбас батьків брат Филимон Васильович Тютюнник (мати вийшла заміж удруге).

1938 — йде до першого класу (спочатку українського, потім російського, через те що український закрили з причини малокомплектності) станції Щотове Луганської області. Закінчив 5 класів. Із цього часу і до 1962-го розмовляв і писав російською мовою (крім часу, проведеного в рідному селі).

1942 — повертається пішки додому, до матері на Полтавщину, щоб полегшити становище родичів.

1946 — вступив до Зіньківського ремісничого училища № 7, щоб отримувати одяг і 700 грамів хліба на день (цей пайок урятував сім'ю від голоду у 1947 році).

1948 — одержує 5-й розряд слюсаря з ремонту автомобілів і тракторів та направлений працювати слюсарем-шліфувальником до м. Харкова на завод транспортного машинобудування ім. Малишева. Батько помер на засланні.

1949 — від важких умов праці на заводі захворів на туберкульоз і повернувся на Полтавщину, працює в колгоспі. За те, що не відпрацював три роки після училища, забрали в міліцію, судили й ув'язнили на 4 місяці в одній з колоній Полтавської області. Після звільнення знову на роботі в колгоспі, потім їде на будівництво Миронівської ДРЕС (Донбас), де працює слюсарем-ремонтником автомобілів.

1951 — переходить до автоколони при шахтобуді на станції Щотове Луганської області. Живе у дядька. Цього ж року призваний на службу у флот. Служить чотири роки радистом спочатку в бухті Находка Приморського краю, потім — у Владивостоці. Займається самоосвітою.

1955 — після демобілізації одразу йде у восьмий, потім у десятий клас вечірньої школи. У той же час працює токарем у Щотовському вагонному депо.

1957 — вступив до Харківського державного університету на філологічний факультет (російське відділення). Реабілітовано батька (посмертно).

1959 — одружився з учителькою 88-ї школи м. Харкова Людмилою Василівною (1938 року народження, випускниця філфаку ХДУ). (Мав синів Михайла і Василька, яких дуже любив.)

1961 — у журналі «Крестьянка» надруковано першу новелу «В сумерки» (російською мовою), що народилася з листа до дружини. Перший читач Григорових творів — старший зведений брат Григорій, письменник, який повернувся з війни тяжко пораненим і хворим. Він прихилив юнака до писання українською мовою: «Хто ж буде писати для оцих людей? Для них і про них? Ремарк?»

1962 — закінчує навчання в університеті. Працює викладачем у школі, в редакціях газет, журналів, у видавництвах.

1963 — у газеті «Літературна Україна» надруковано оповідання «Дивак». Працює вчителем вечірньої школи на станції Щотове Луганської області.

1964 — у журналі «Дніпро» друкуються оповідання «Зав'язь», «На згарищі», «В сутінки», «Чудасія».

1965 — оповідання «Смерть кавалера».

1966 — виходить друком перша збірка «Зав'язь».

1969 — збірка «Деревій».

1970 — книжка для дітей «Ласочка».

1971 — «Лісова сторожка».

1972 — збірка «Батьківські пороги».

1973 — книжка для дітей «Степова казка».

1975 — збірка «Крайнебо».

1976 — збірка «Коріння», повість «Климко» (екранізовано 1983 року).

1979 — повість «Вогник далеко в степу». Негласна заборона згадувати в періодиці ім'я письменника. Повісті «Климко», «Вогник далеко в степу» відзначені премією імені Лесі Українки (за найви-датніші твори для дітей і юнацтва).

1980 — 6 березня закінчив життя самогубством.

1981 — вийшов однотомник «Вибраних творів» Гр. Тютюнника.

1984 — вийшли «Твори» у 2-х томах.

1989 — посмертно нагороджений Державною премією України імені Т. Г. Шевченка.

Слово вчителя

Улюблений жанр Григора Тютюнника — новела. Письменник вважав, що новела стоїть до поезії найближче. У цьому жанрі митець завжди працював над почуттями, що жили навколо нього і в ньому самому. Творча спадщина Григора Тютюнника налічує близько сорока новел, п'ять повістей, ряд нарисів, статей, спогадів.

Письменник завжди схилявся перед красою світу, прагнув до любові й гармонії у всьому: у взаєминах між людьми, у ставленні до роботи, до природи, а коли не знаходив цього, глибоко страждав і готовий був боротися проти людської байдужості, духовного убозтва. Це й ставало темою багатьох його творів. А свою праведну тему Г. Тютюнник чітко сформулював так: «Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах».

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Прочитати новелу «Три зозулі з поклоном».

31.01.2022

Тема: Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ. Основні відомості про поета, прозаїка, перекладача, кіномитця, сценариста. М. Вінграновський - учень О.Довженка. Вселюдські, національні мотиви крізь призму «інтимного самозосередження». «Цю жінку я люблю» - взірець інтимної лірики. Поезія про «вічну», одну-єдину любов, яка перемагає труднощі, долає час і простір.

Актуалізація опорних знань

Літературний диктант:

1.Дмитро Павличко народився на …

2.Одним із визначним чинників активізації поетів-шістдесятників в українській літературі є …

3.Перша поетична збірка мала назву …

4.Один із ліричних жанрів, який привертав особливу увагу Д.Павличка і як поета, і як перекладача, є ….

5.Ідея незнищенності національної культури утверджується збірці Д. Павличка …

В образі Іспанії часів середньовічної інквізиції постає образ колишнього Радянського Союзу у вірші...

7.Ставлення Д. Павличка до рідної мови як найвищого критерію моральності, загальної відкритості людини відображено у вірші …

8. Юнак перетворюється на явір у поезії …

9. Відомою українською піснею є вірш Д. Павличка ...

10. У вірші Д. Павличка «Два кольори» любов символізує колір …

11. Д. Павличко у вірші «Два кольори» для увиразнення філософського змісту використовує стилістичну фігуру – …

12. Дмитро Павличко в українській поезії вперше використав форму вірша, якою здобував славу Омар Хайям, це …

Вивчення й засвоєння нового матеріалу

Переписати в зошит етапи життя поета

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист та поет.

7 листопада 1936р. - Микола Степанович Вінграновський народився в

м. Первомайськ Миколаївської області. В школі № 17 він здобув середню освіту. Писати вірші почав у студентські роки.

1955р. – Закінчив сільську середню школу, навчався в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторському відділенні. Нa особисте запрошення видатного кінорежисера і письменника О. Довженка Вінграновський вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії у Москві.

1958р. - З’явилися перші вірші на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»).

1959р. - Повість «Світ без війни»

1960р. - Закінчив Всесоюзний інститут кінематографії. Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум’яних літ», автором якого був Олександр Довженко. Написав повість «Президент»

1962р.- Перша поетична збірка «Атомні прелюди». Став членом Національної Спілки письменників України. 1964 Режисер художнього фільму «Дочка Стратіона»

1967р. - Вийшла друга поетична збірка «Сто поезій».

1971р. - Збірка «Поезії», Повість “Первінка”

1978р. - Збірка “На срібнім березі”, Повість “Сіроманець” (1977)

1982р. - Побачила світ збірка “Київ”

1984р. - Збірка «Губами теплими і оком золотим» Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984) за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівко біля вікна», «На добраніч».

1986р. - Повість «Кінь на вечірній зорі»

1990р.- Збірка «Цю жінку я люблю»

1991р. - Роман «Наливайко»

1993р. - Збірка «З обійманих тобою днів»

1997р. - Збірка «Любове, не прощавай!», Історичний нарис «Чотирнадцять столиць України»

2003р. - Повість «Манюня»

2004р. - Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах». В останні роки життя Микола Вінграновський з великою радістю (це відчувається!) писав вірші для дітей і про дітей. Діти для Вінграновського — не просто тема. Це і особливе ставлення до життя, внутрішньо близького йому, це компенсація втрат від дорослої тверезості і практицизму. За збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч» поет удостоений Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984). І в них, може, найбільше був собою. Бо сягав тієї свободи самовираження, яка є тільки в дитинстві і яку згодом людина неминуче втрачає. Його «дитячі» вірші — принципово новаторські тим, що співмірні з дитячою уявою, з поетичністю дитячої душі. І проливали нове світло на природу всієї поезії Вінграновського як такої, в якій жила дарована людям у дитинстві безпосередність сприйняття світу, парадоксальність фантазії і душевна чистота. Зрештою, його «дитячі» твори — не лише для дітей: вони для всіх і про всіх.

27 травня 2004р. - Помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Поезії Вінграновського на тлі тогочасного літературного продукту відзначалися глибиною думки і довершеністю образів. Не випадково відомий літературознавець В. Моренець назвав його «першим з-поміж рівних у плеяді "шістдесятників"».

ТЕМАТИКА ТВОРЧОСТІ:

1.Лірика душевної рівноваги. («Атомні прелюди»)

2. Дитяча тематика («Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч»)

3. Філософські роздуми про значення людини у Всесвіті. (Збірка «Сто поезій»)

4. Вічні теми. Вітчизна. Любов.Свобода. («Цю жінку я люблю», Збірка «З обійманих тобою днів»)

АНЕЛІЗ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ М.ВІНГРАНОВСЬКОГО

Творчість Миколи Вінграновського характеризується: інтимно-сповідальним, стилем,вишуканим естетизмом та тонким відчуттям прекрасного. Кадровістю, великою кількістю новотворень, яскравою образністю.

Збірка інтимної лірики «Цю жінку я люблю»

Про кохання М. Вінграновський писав завжди, а своєрідна антологія інтимної лірики письменника 1990 року «Цю жінку я люблю», до якої ввійшли твори більш як тридцятилітнього відрізка творчості, безсумнівно, одна з найкращих в українському письменстві книжок про Любов. Відкривається збірка віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…».

Вінграновський-поет у ній несподіваний і впізнаний, традиційно-класичний і сміливо-новаторський. Здається, що течія йогопоезії плине між двох берегів: по один бік — ідея пошуку суспільної та творчої рівноваги й гармонії, ясність і шляхетна простота вірша, висока культура образу, по другий — чуттєвість, дивовижно органічна образність, що містить у собі парадоксальну єдність гармонійного й дисгармонійного, якусь язичницьку стихію пристрасної любові, бентежний дух неспокою. Тож любовна тема в нижці «Цю жінку я люблю» виявлена різнобічно, образи кохання й коханої репрезентовані в багатьох обличчях, настроях, сповнених то мажорних, то мінорних інтонацій.

Справжньою М. Вінграновський уважав поезію, що не скала- мучує людську душу: «Нам слів таких потрібно від поетів, Щоб не піднять з душі, як небо не піднять». Цій настанові поет був вірний упродовж життя, перетворивши її на кредо своєї творчості.

Чи не кожна літературна епоха пропонує власну філософію кохання, свій образ Прекрасної Дами.М. Вінграновський подав широку типологію кохання, тонко змальовуючи різні його стадії та грані, кольори та звуки.

Поет простежив різний «вік» кохання. Так, зародження почуттів називається «передчуттям любові»: «Передчуттям любові і добра. І в ці рази я тішусь та радію». Боячись сполохати, ніби пташку, ці почуття, ліричний герой заклинає: «Не зрадь хоч раз, не проминися даром, Один хоч раз, передчуття моє» («Передчуттям любові і добра»). А у вірші «Ще молодесенька» очікування кохання втілено у зворушливому образі олюдненого серця: «Навшпиньки не ходило, її ще серце під вікном любові».

Здатність людини кохати перетворюється в системі цінностей поета на вагомий критерій вартісності особистості. На думку письменника, людина, що не вміє кохати й не цінує почуттів інших,— убога. Почуття любові виступає у Вінграновського силою, що надихає й відроджує, що може врятувати людське серце від зубожіння. Адже «Любов — не зло», проголошує ліричний герой, а у вірші «Зупинилась тиша тиха і незбудна» заклинає: «Йди ж, моя любове, доки твоя воля, коли навіть пройдеш і саму себе…», тому що «Є ще в світі душі і печальні очі, в спраглому чеканні виглядають нас».

Микола Вінграновський у літературі вмів усе. Йому вдавалися дитячі оповідання, великі епічні полотна, кіносценарії… Але в усьому він залишався, насамперед, ліриком.

Кожен поет покоління шістдесятників обирав свій власний творчий порятунок. Вінграновський упіймав і зафіксував найбільш українське та питоме світовідчуття. Це, звісно ж, уплив школи Олександра Довженка, з яким поета звела доля.

Ознайомлення з поезіями

Аналіз поезії

Збірка – “Цю жінку я люблю” видана у 1990 році.

Вид лірики – інтимна

Тема – розкриття почуттів, які спалахнили на схилі літ

Ідея – показати вічність кохання, важливість навіть спогадів про нього.

Самостійно визначити віршовий розмір поезії за рядками:

Цю жінку я люблю. Така моя печаль.

Така моя тривога і турбота.

У страсі скінчив ніч і в страсі день почав.

Від страху і до страху ця любота.

Кохана ліричного героя – звичайна жінка, але любов до неї – єдина. Це найвище з усіх почуттів. Ліричний герой панічно боїться втратити кохану, хоча розуміє, що урожаю (створення сім’ї, дітей) від неї не діждеться – обоє давно вже у зрілому віці й, очевидно, мають родинні обов’язки. Хоч буденність у цьому вірші переважає над святом (на це вказує образ соломи, яку звозять із току), однак високе почуття переповнює душу ліричного героя: «Цвів молочай. Посічкану солому / Везли з гармана – даленів гарман…». Таке завершення вірша створює песимістичний настрій і прихований жаль, що чекати змін на краще не доводиться.

Вірш складається з чотирьох катренів. У ньому двічі повторюється вислів «Цю жінку я люблю», який підтверджує впевненість ліричного героя у власних почуттях. Таким чином це речення стає художнім тропом, який називається анафора і забезпечує піднесений тон, благоговіння.

Знайти в тексті епітети

У четвертій строфі Цю жінку я люблю. Така моя печаль.

Така моя тривога і турбота.

У страсі скінчив ніч і в страсі день почав.

Від страху і до страху ця любота.

Аби ще в жнива — то було б іще…

Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко…

Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку

Не радістю вкриваю, а плачем.

Воно мені, мабуть, так мало бути.

Мабуть, воно так сказано мені.

Бо так вже склалось — не забуть, не збути,

Не призабути навіть уві сні.

Як чорний чай, як чорний чай Цейлону,

Мені це літо впало у лиман…

Цвів молочай. Посічкану солому

Везли з гарману — даленів гарман…

За цим посиланням пройти тест. Чекаю на ваші результати

https://naurok.com.ua/test/mikola-vingranovskiy-tvorchist-62624.html

Домашнє завдання.

Прослухати поезії

Тема:Д.Павличко. Різновиди лірики автора. Пісенна лірика . Вірш " Два кольори", який став народною піснею.

Оцінка критиками:

· Поет має гостре око, він уміє не тільки дивитись, а й бачити (Максим Рильський).

· Поет від Бога! Але чимало написав і зайвого. Щось відсіється, а зостанеться золоте зерно (Олесь Гончар).

· Дмитро Павличко — це мислитель, достойний продовжувач Івана Франка, каменяр нової доби (Олесь Гончар).

· Він з перших днів катренів став на ту тверду каменярську дорогу копіткої впертої роботи, без зовнішнього блиску і словесної пишноти, без сухозлотиці дешевих метафор і рим, як стає молодий коваль до горна, певний своєї правоти і правди, з надією, що викуваний плуг прокладе борозну і знайде мужнє слово породить пісню (Андрій Малишко)

Записати в зошит.

У літературному доробку Д.Павличка — поетичні збірки «Любов і ненависть» (1953), «Моя земля» (1959), «Правда кличе!» (весь тираж (крім кільканадцяти примірників) було знищено), «Чорна нитка» (1958), «Бистрина» (1959), «Днина» (1960), «Пальмова віть» (1962), «Пелюстки і леза» (1964), «Хліб і стяг», «Гранослов» (1968), «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979), Вибрані твори у двох томах, «Спіраль» (1984), «Задивлений у будущину», «Поеми й притчі», «Вибрані вірші» (1986), «Покаянні псалми» (1994), «За нас» (1995), «Золоте яблуко» (1998), «Ностальгія» (1998), «Засвідчую життям» (2000), «Наперсток» (2002), «Рубаї» (2003), «Сонети» (2004), «Не зрадь» (2005), «Три строфи» (2007), «Аутодафе» (2008)… Його перу належать такі збірки літературно-критичних статей: «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988); книги для дітей — «Золоторогий Олень» (1970), «Дядько Дощ» (1971), «Де найкраще місце на землі» (1973), «Смерічка» (1982), «Плесо» (1984), «Рідна мова».

Робота над твором Д. Павличка «Два кольори»

СВ: Материнська пісня… Вона приходить до нас тихими вечорами, добросердна й лагідна, хвилююча й щира, як одвічна любов, що змалечку навіває нам поетичні образи землі й неба, сонця й рясного суцвіття, учить любові до рідного краю, праці, близьких і рідних нам людей та гордості до найсвятішого.

· Аналіз твору

1) Які почуття викликала у вас пісня «Два кольори»?

2) З якою піснею і якого автора вона співзвучна? («Пісня про рушник» А. Малишка). Звучить у записі І куплет «Пісні про рушник» на музику П. Майбороди.

3) Визначте: жанр твору (ліричний вірш); вид лірики (особиста); провідний мотив (доля людини й материнська любов); віршовий розмір (ямб); тип римування (перехресне).

4) Про які кольори йде мова у творі? Чому саме їх обрав автор? (Людину все життя супроводжують два кольори: червоний — то любов, а чорний — то журба. Такими ж нитками, за народною традицією, вишивали рушники та сорочки. Проводжаючи сина в дорогу, мати дала вишитий рушник, як оберіг, як символ своєї любові. І це була найдорожча річ, яку він зберігав протягом довгих років, бо мати ніби вгадала синову долю, вишила її на полотні. Пронесені крізь роки й відстані, як заповіт, як материнська пісня любові й зажури, два кольори вийшли із згорточка старого полотна і стали глибоко поетичним образом. Вони — ніби символи самого життя, що водило поета по світах і кликало додому, переплітаючи сумні й радісні дороги, як узори на материнім гаптуванні).

· Складання асоціативного куща до слів червоний і чорний.

5) Чому пісня Д. Павличка «Два кольори» стала народною? (Поет дібрав такі задушевні слова, так зумів виразити почуття багатьох людей, що вірш став улюбленою народною піснею для багатьох поколінь. Справді, ця пісня близька до фольклорної традиції і символікою барв, і чисел, і філософією життя. Основний мотив твору — мотив дороги як символу людської долі поєднаний із мотивом материнського благословення… Червоне й чорне — найпоширеніше поєднання кольорів в українській вишиванці, що асоціюється з радощами й печалями, злетами й смутками людського життя… Ліричний герой, пройшовши через життєві випробування, зберіг найдорогоцінніший скарб — «згорточок старого полотна». Вишиту сорочку — як часточку маминої душі, оберіг, «свої пороги» — як початок і кінець людської долі, її духовні начала Д. Павличко поетизує за допомогою простих і довершених художніх засобів — народної символіки, нечисленних епітетів і метафор. Для поета важливий не зовнішній словесний візерунок, а глибина думок і почувань).

6) А що можна сказати про гармонію поезії й музики в цій пісні? (Інтонація, тональність, сповільнений темп музики, філософська заглибленість роблять пісню близькою до народної.. Слова і музика виливаються з самого серця. Проте підготовкою до цього має бути ціле життя, знання історії свого народу, його мрій і страждань... І, звичайно, любов до мистецтва. «...Бувають хвилини,— пише Д. Павличко,— коли я відчуваю, як пісня повертає мені духовну силу, як оновлюється, прочищається моє єство ...без того таємничого зв'язку, який існує між піснею і моєю душею, я не міг би писати»)

Творча робота. Написати твір-мініатюру «Червоне — то любов, а чорне — то журба».

https://naurok.com.ua/test/d-pavlichko-dva-kolori-205051.html

Пройти тестування. Скріншот у групу.

Домашнє завдання.

· Складання сенкану зі словом ПІСНЯ.

Зразок

Пісня

Народна, мелодійна

Звучить, летить, хвилює

Пісня – душа народу

Безсмертя.

Вивчити напам'ять поезію " Два кольори".

Символізм як вихід за межі буденності, прагнення не описати, а оспівати стан душі (М. Вороний). Філософська основа (оглядово). Ж. Мореас, Маніфест символізму (1886). Угрупування Молода муза, Українська хата (М. Вороний, Олександр Олесь, Д. Загул, П. Тичина та ін.). Піднесення конкретного образу до рівня символу. Ідея самоцінності мистецтва. Витонченість поетичної форми

Символ — знак, сутність, яка позначає іншу сутність. Знаком можуть виступати об’єкт, зображення, написане, слово, що заміняє собою деяке інше поняття, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість (наприклад, матеріальний об’єкт може використовуватись для позначення абстрактного поняття). Символи вказують (або слугують як знак) на ідеї, поняття або інші абстракції.

Кінозал

Прочитайте ! Це корисна інформація!

Символізм (грец. symbolon — знак) — з’явився у 70-80-х роках XIX століття у Франції, згодом поширився в Австрії, Англії, Німеччині, Бельгії, Норвегії, Росії. Він був реакцією на позитивізм і натуралізм. Творча історія символізму почалася з літературних «вівторків». Малларме, у яких брали участь поети Р. Ґіль, П. Кіяр, Е. Мікаель, А. Жід, П. Клодель, П. Валері. Першими маніфестами символізму були «Трактат про слово». Р. Ґіля і стаття Ж. Морсаса «Літературний маніфест. Символізм». Поетика символізму яскраво виявилася у колективному збірнику «Сонети до Вагнера». у творах Ж. Мореаса («Кантілсни»., А. де Реньє («Заспокоєння»., С. Мерріля («Гамми»..

Предтечею символізму вважають американського письменника, критика Едгара Аллана По, який прагнув поєднати європейський романтизм, кордоцентризм, інтуїтивізм з американським практицизмом. Він вважав, що поет повинен насамперед вразити читача формою, ритмами, алітераціями, строфікою, пробудити в ньому підсвідоме, викликати емоційний шок. Ідеї Е. По розвивав французький поет Шарль Бодлер, який твердив, що поезія мусить викликати в читачів таке світле, високе, але неясне захоплення, яке викликає музика Ріхарда Вагнера, шокувати невиразними зв’язками між предметами і почуттями.

Найбільші досягнення французького символізму пов’язані з творчістю Ш. Бодлера, А. Рембо. З 1880 р. починають свою творчість бельгійські символісти Е. Верхарн, М. Метерлінк, а наприкінці XIX ст. — австрійські Гуно фон Гофмансталь, Райнер Марія Рільке, німецький драматург Герхард Гауптман, англійський письменник Оскар Уайльд, росіяни Д. Мережковський, З. Гіппіус, К. Бальмонт, Ф. Сологуб, В. Брюсов, О. Блок, А. Бєлий, В. Іванов. На початку XX століття символізм набуває популярності в українській літературі. його репрезентують М. Вороний, М. Філянський, В. Пачовський, П. Карманський, Г. Чупринка, П. Тичина, М. Рильський, Д. Загул, О. Слісаренко, Олександр Олесь, С. Черкасенко.

Символісти виступали проти реалізму, який, за словами В. Брюсова, перетворив мистецтво на просте відображення життя, і натуралізму з його фактографією, соціальним та біологічним детермінізмом. Реалізм, відзначав Бальмонт, перебуває в рабстві матерії, а символізм піднімається у сферу ідеальності. За спостереженням Брюсова, символізм є останньою стадією після реалізму в боротьбі за свободу творчості. С. Малларме писав, шо завдання письменника не називати предмети, а «натякати». на них. Назвати предмет — значить знищити три чверті його поетичної чарівності. Символісти не описують факти, а передають сприйняття і переживання. Символ у їх творах поєднується з сугестією. А. Бєлий вважав, що символ дає можливість торкнутися надчуттєвого, метафізичного, він пов’язує земне з іншими світами, з вічним. У творах символістів органічно поєднуються явне і таємне, до того ж останнє є визначальним, очевидне і приховане. Символічний образ — багатозначний. У творах символістів пейзаж, дія, герої, кольори, звуки мають подвійне значення. А. Бєлий писав, що з символа бризкає музика, вона обходить свідомість, пробуджує музику душі. А. Рембо у сонеті «Голосні». говорив, що кожен звук має колір: а — чорний, е — білий, і — червоний, и — зелений, о — голубий.

Ads by optAd360

На думку О. Уайльда, втручання життя у мистецтво є згубним для мистецтва. Символісти заявляли, що не дійсність, а мистецтво первинне, ставилися до творчості як до священнодійства. Вони прагнули передати інтуїцію творця, його мрію, музику почуття, відтворити таємниці людської психіки, зануритися у «світ у собі». виступали проти регламентованої моралі, пропагували волюнтаризм і естетство.

Вичерпну характеристику символізму дав історик і теоретик української літератури А. Товкачевський: «Звичайно ми блукаємо по світі, але душа наша лишається холодною, ми не помічаємо ні краси, ні таємничості в тих речах, які бачимо під собою і над собою. Речі видаються нам немовби замороженими і цілий світ — нерухомим, неживим, як в стереоскопі. Але бувають моменти, коли в нас мовби розвиднюється в душі. Ми з зачудуванням дивимося навколо себе — і не впізнаємо того світу, який так довго споглядали. Ми немов набуваємо нові органи зору і слуху. Нерухомі, раніш мертві речі починають виявляти якесь дивне життя, ми чуємо якісь таємні голоси, бачимо незримий, таємничий зв’язок всіх речей між собою, бачимо в речах присутність чогось невидимого, невідомого і вічного. Світ набуває в наших очах незнаного перед тим значення: «кожна річ, зокрема, стає символом, емблемою, видимим знаком невидимого і вічного».

Поетичне кредо символізму виразно постає з вірша М. Рильського «Під осінніми зорями».

Не показать, а заховать я хочу,

В моїх словах душі моєї цвіт,

Моїх бажань чутливість півжіночу

І ріжних душ надзоряний привіт.

Не сяєвом, а димом фіалковим

У присмерковій музиці зітхань

Я пропливу незрозумілим словом

За дальню грань.

Помітний слід залишив символізм в українській літературі. Він пройшов у своєму розвитку три етапи. Перший тривав до 1917 року, його репрезентували М. Вороний, Олександр Олесь, Г. чупринка, П. Карманський, М. Філянський. Б. Рубчак називав ранній символізм передсимволізмом, а М. Неврлий — пресимволізмом.

Друге відгалуження символізму репрезентує Львівське угруповання «Молода муза». До нього належали поети В. Пачовський, П. Карманський, Б. Лепкий, О. Луцький, С. чарнецький, М. Яцків. Третє — «Українська хата». яка в 1909-1914 pp. виходила в Києві. У ній друкувалися символісти М. Філянський, Г. Чупринка, В. Пачовський, П. Карманський, П. Тичина, М. Євшан, М. Сріблянський. Український символізм виростав на ґрунті, який підготували М. Вороний, Олександр Олесь, поети «Молодої Музи». та «Української хати». Він набув завершеного характеру і оформився як національне культурне явище.

У 1918 році виникла група «Музагет». яка об’єднала символістів і футуристів. Ю. Меженко у програмній статті «Музагету». «Творчість і колектив». писав, що в літературі і мистецтві пріоритет належить національному, безнаціональних і міжнаціональних діячів культури немає. Згодом одна частина музагетівців об’єдналася навколо альманаха «Гроно». (В. Поліщук, М. Терещенко, П. Филипович, Д. Загул), а друга приєдналася до літературної організації «Аспис». (Асоціація письменників) — Григорій Косинка, В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович. У 1924 році з «Аспису». виділилася «Ланка». навколо якої об’єдналися прозаїки В. Підмогильний, Григорій Косинка і Б. Антоненко-Давидович.

Серед поетів символістів виділялися Д. Загул, Я. Савченко, П. Тичина, О. Слісаренко. Тичину пов’язує з символізмом музичність світосприйняття природи і життя. Арфи, флейти це поетична філософія П. Тичини. Всесвіт для нього — це насамперед музика, ритм, а життя — любов, танець, пісня. його ріка горить, тремтить, як музика.

У 1922 р. у Львові виникла група «Митуса». вона об’єднала колишніх січовиків — В. Бобинського, Р. Купчинського, М. Матії- ва-Мельника. У стильовому плані митусівці були послідовниками молодомузівців. Група проіснувала лише рік. В. Бобинський перейшов на радянофільські позиції, почав співпрацювати з комуністичним виданням «Культура». інші учасники «Митуси». (О. Бабій, Р. Купчинський, Л. Лепкий, М. Матіїв-Мельник) об’єдналися навколо видавництва «Червона калина». вони дотримувалися національної орієнтації, зосталися вірними стрілецькій темі. Короткий період існування «Митуси». був спалахом символізму.

Символізм мав великий вплив на розвиток української літератури. «Поетика символізму, — зазначає М. Неврлий, — омолодила старі затерті і часто примітивні кліше народницького віршування, збагатила українську поетику кращими здобутками західноєвропейської поезії і, нарешті, значно поширила тематичні обрії українського письменства.., символізм на Україні, як і в інших слов’янських країнах, пробив вікно у широкий світ».

Завдяки символізму виникли акмеїзм, футуризм, імажинізм, він вплинув на поетику експресіонізму та сюрреалізму.

Домашнє завдання. Дайте відповіді на запитання. Запишіть у зошит.

Дайте характеристику символізму як літературного напряму.

✵ Визначте філософські ідеї, які лягли в основу символізму.

✵ Назвіть імена теоретиків символізму.

✵ Дайте коротку характеристику особливостей українського символізму.

✵ Назвіть представників угрупувань українських символістів «Молода муза». «Українська хата».

Контрольний твір за творчістю Лесі Українки

Мета: перевірити вміння учнів писати роботи творчого характеру на основі вивченого матеріалу; розвивати навички зв'язного писемного мовлення; формувати творче мислення учнів; виховувати навички раціонального використання навчального часу, інтерес до наслідків власної праці.

З року в рік учасники ЗНО з української мови та літератури нехтують підготовкою до написання твору-роздуму, тому понад 50% випускників припускаються помилок під час написання власного висловлювання й набирають за це завдання від 0 до 4-х балів. Написання власного висловлювання є обов’язковою складовою частиною роботи з української мови та літератури на ЗНО. Орієнтовний обсяг твору складає 200—250 слів (це приблизно 1 сторінка формату А4). Текст обсягом до 100 слів не перевіряють як такий, що не відповідає вимогам.

З кількох запропонованих тем обрати не найлегшу, а ту, яка вас цікавить і хвилює.
Добре обдумати тему, визначити, який обсяг матеріалу вона охоплює.
Визначити основну думку майбутнього твору, намагатися зберегти її під час роботи над твором.
Скласти план, чітко та стисло сформулювати думку кожного пункту. Пам’ятайте, що назва основної частини в складному плані – це теза, яку треба довести.
Підберіть епіграф, який висловлює основну думку твору.
Напишіть вступ, який би доречно розпочинав тему. На початку твору висловіть головну думку, потім обґрунтуйте її, доповніть фактами із твору, у разі потреби наведіть цитати.
Стежте за послідовністю викладу думок.
Дотримуйтеся пропорційності частин твору і стежте за зв’язком між ними.
Висловлюйте власне ставлення до всього, про що пишите, робіть власні висновки, узагальнення.
Наприкінці твору зробіть загальний висновок, зумовлений змістом роботи.
Правильно і грамотно висловлюйте свою думку.
Дотримуйтеся вимог до зовнішнього оформлення (план пишіть перед текстом твору, залишайте поля, дотримуйтеся абзаців).

Читацький практикум. Переклад художніх творів. Запозичення світових сюжетів. Відгук про твір, перекладений українською (І. Франка, Лесі Українки та інших)

Слово вчителя.

На уроках зарубіжної літератури ви познайомилися з поняттями оригінал та переклад. Сьогодні ми розширимо відомості про мистецтво перекладу та будемо навчатися писати відгук про твір, перекладений українською. Сьогоднішній урок — ще одна сходинка до ознайомлення зі спадщиною українських перекладачів, завдяки майстерності яких ми можемо доторкнутися до культури інших народів світу

Бесіда з учнями

✵ Дайте визначення оригіналу та перекладу.

✵ Що вам відомо про складності, з якими зустрічається перекладач?

✵ Розкажіть про значення перекладацтва для сучасної людини.

✵ Кого з українських письменників, майстрів перекладу, творчість яких ви вивчали у 10 класі, ви можете назвати?

Записати у зошиті.

1. Лекція вчителя, за якою ви створюєте короткий конспект у зошиті.

Художній переклад у сучасній літературі відіграє важливу роль. Адже служить своєрідним мостом від оригінального тексту до перекладеного, і від того, як перекладач трансформумав текст, які мовні засоби використав, залежить цілісне сприйняття всього твору. Перекладач, ніби співтворець. Ми сприймаємо текст через призму його світосприйняття. Ми відчуваємо те, що відчув перекладач, коли читав твір. Переклад тільки тоді матиме успіх, якщо перекладач зумів передати всі реалії оригінального тексту, трансформуючи їх у реалії перекладу. Тому, щоб літературний твір, написаний іншою мовою, почав функціонувати як витвір мистецтва, перекладач художньої літератури повинен повторити процес його створення. Він має відродитися заново іншою мовою, силою таланту перекладача.

цінність художнього перекладу полягає головним чином у тому, що читач отримує можливість ознайомитися з художніми творами рідною мовою.

Перекладач наводить містки між культурами, наукою, політикою різних народів, що сприяє їх взаємозбагаченню.

Однією із форм літературних зв’язків, виникненню яких сприяє і перекладацтво, є запозичення, тобто творче перенесення сюжетної схеми, обставин, характерів героїв, композиції образів, мотивів тощо із однієї художньої системи до іншої. При цьому нові твори, які з’являються в такому випадку, мають виразні ознаки першоджерела. Однак запозичуючи в попередників, письменник дає власне ідейно-художнє розв’язання конфлікту. Класичним прикладом запозичення є використання так званих вічних тем чи вічних образів. Зокрема, у творчості багатьох письменників різних народів можна знайти біблійні образи й біблійні мотиви (наприклад, у творчості Шевченка «Псалми Давидові». «Царі». «Марія»; П. Куліша «Варіації першої Давидової псалми»; І. Франка «Мойсей»; Є. Маланюка «З Євангелії піль»; Д. Павличка «Голгофа». тощо). У світовій літературі біблійні сюжети розроблялися Т. Манном («Йосиф та його брати»., Ч. Айтматовим («Плаха»., М. Булгаковим («Майстер і Маргарита».. У творчості Т. Шевченка, Лесі Українки, П. Тичини, А. Малишка постає образ Прометея, витоки якого починаються в античній літературі. його вперше запозичив Есхіл у Гесіода, перетворивши хитруна на героя, що кинув виклик богам.

Одна з форм запозичення — переробка епічних творів на драматичні, здійснена іншим автором. Так, М. Старицькому належить п’єса «Сорочинський ярмарок». літературною основою якого стала відома повість М. Гоголя з такою ж назвою. Негативним виявом запозичення є плагіат, тобто привласнення автором чужого твору. Зрідка такі випадки мають місце в літературному процесі.

Перекладач має володіти так званими фоновими знаннями, тобто володіти достатньою для перекладу інформацією з найрізноманітніших сфер: філософії, естетики, етнографії (необхідної для змалювання деталей побуту), географії, біології, історії мистецтв, тощо. Ідейно-образна структура оригіналу може стати в перекладі мертвою схемою, якщо перекладач через брак або відсутність відповідної компетенції не в стані осягнути історичну площину, у якій з’явився певний твір, причини його написання, а відтак, і головну ідею оригінального твору.

Сьогодні ми ознайомимося з перекладом Лесі Українки з англійської, з віршем Джорджа Гордона Байрона «Коли сниться мені, що ти любиш мене…». і напишемо про нього відгук.

2. Підготовча робота до написання відгуку

Повідомлення учня про перекладацьку діяльність Лесі Українки

Леся Українка знала близько 11 мов: німецьку, французьку, латинську, давньогрецьку, італійську, англійську, іспанську, російську, польську, болгарську, вільно читала твори чеських і словацьких письменників. Поштовхом до початку перекладацької діяльності стали рекомендації М. Драгоманова.

Перекладати письменниця почала ще з юнацьких років з російської, польської, німецької, французької, англійської, італійської, старогрецької, давньої індійської та єгипетської мов. Багато уваги Леся Українка приділяла перекладам поетичних, прозових, драматичних творів і наукових праць. Так вона переклала українською мовою «Пропалу грамоту». з «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Н. В. Гоголя, «Старуху Ізергіль». М. Горького, поему В. Гюго «Бідні люди». 65 віршів «Книги пісень». Г. Гейне з циклу «Ліричні наспіви». і приблизно 90 віршів з циклу «Знов на Батьківщині». та багато інших. її перу належать цікаві наукові праці: «Два напрямки в новій італійській літературі». (1900), «Нові перспективи і старі тіні». (1901) та ін).

Лесиним помічником у перекладацькій діяльності був І. Франко, досвідчена людина в цій справі. Саме завдяки Івану Франку Леся Українка навчалася перекладацьким прийомам і вже наприкінці 80-х років разом зі своїми друзями, учасниками київського гуртка «Плеяда». вона розробила програму перекладів творів іноземних письменників українською мовою. Леся задумала видрукувати українською мовою бібліотечку світової літератури. Члени гуртка талановитої молоді вивчали європейські мови, цікавилися європейською літературою, читали та обговорювали оригінали творів.

Початку перекладацької діяльності сприяла, як це не дивно, хвороба Лариси. Вона змушувала їздити на лікування в різні куточки Європи і це, як слідство, сприяло глибокому знайомству з розвитком іноземних культур. Саме недуга викликала зухвалий бунт та жагу непокори до своєї долі. У цей період Леся Українка захопилася перекладами з англійської мови, вона ввела в українську літературу низку нових імен, а саме Байрона, переклавши його поему «Каїн». і У. Шекспіра («Макбет».. ці переклади відносяться до незакінчених. Також вона переклала українською вірш Байрона «Коли сниться мені, що ти любиш мене…». який вперше був надрукований у журналі «Рідний край».

Кримський період став дуже плідним для Лесі-перекладача. Поштовхом до перекладацтва стала самотність.

Оскільки синтаксичні структури української мови та англійської значно різняться, дуже важко, практично неможливо повністю передати оригінал.

У сфері точності передачі сенсу найчастіше буває необхідним під час перекладу звернутися до зміни структури оригіналу відповідно до норм української, тобто переставити і навіть замінити окреме слово й вислови.

При перекладі творів з англійської мови українською мовою виникають проблеми, пов’язаних із відмінностями у граматичній структурі мов. Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша — до германської, друга — до слов’янської), а й до різних структурних типів мов: перша — переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга — флективна мова, де граматичні значення й відношення передаються за допомогою зв’язаних граматичних морфем — флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять труднощі при перекладі.

Практична діяльність перекладача пов’язана з проблемами, які можна назвати власне стилістичними. йдеться про ті випадки, коли свідомо використовуються виражальні засоби, щоб зробити текст образним і яскравим, домогтися значного емоційного впливу на читача. цієї мети можна досягти, вживаючи лексичні образні засоби і стилістичні прийоми, а також шляхом особливого поєднання фраз чи речень.

Переклад вірша Джорджа Байрона «When I dream that you love me…». («Коли сниться мені, що ти любиш мене…». датується орієнтовно 1897-1898 роками, коли письменниця перекладала «Каїна». Джорджа Байрона.

Коли сниться мені, що ти любиш мене,

Ти на сон мій не гнівайся, люба, —

Тільки в мріях я маю те щастя ясне,

Кожний ранок — оплакана згуба.

Любий сон! забери сА мені дай безсилля розкішне,

Може, знов, як і в ту ніч, я буду в раю,

Ох, яке ж то життя буде пишне!

Смерть і сон — кажуть люди, — то браття рідні,

Сон єсть образ мовчазної смерти,

Коли смерть може дать кращий рай, ніж у сні,

То я прагну скоріше умерти.

Ох! не хмур, моя мила, брівок лагідних,

Не гадай, що я надто щасливий!

Коли грішний був сон, — я спокутував гріх:

Зник без сліду мій сон чарівливий.

Хоч я бачив, кохана, твій усміх у сні,

Не карай ти мене за примари!

Після мрій чарівних прокидатись мені —

Се страшніше від всякої кари!

Дай силу все любити! — Слава! слава!

(Переклад Лесі Українки)

3. Робота над відгуком

Знайомство з пам'яткою

Відгук — це обмін враженнями про твір.

Пам'ятка «Як писати відгук на вірш, перекладений українською».

Виберіть мету вашого відгуку

1) привернути увагу до вірша, вплинути на думку інших людей;

2) прагнення розібратися в прочитаному;

3) порівняння оригіналу та перекладу.

Залежно від обраної мети виберете жанр відгуку. Це може бути:

1) стаття;

2) лист;

3) есе.

Відгук завжди передбачає слухачів, співрозмовників. Це можуть бути друзі, вчитель, бібліотекар, широка аудиторія. Від того, до кого ви звертаєтеся, залежить і форма відгуку, і зміст.

Відгук складається з двох основних частин:

1) У першій частині висловлюється думка про те, сподобався чи не сподобався вірш.

2) У другій частині обґрунтовується, аргументується висловлена оцінка. чіткої межі між частинами немає.

Ви аналізуєте переклад, отже, для порівняння повинен бути оригінал (якщо автор відгуку гарно володіє англійською) або підрядник.

Оригінал

Підрядник

Переклад

When I dream that you love me, you’ll surely forgive;

Extend not your anger to sleep;

For in visions alone your affection can live, —

I rise, and it leaves me to weep.

Коли мені сниться, що ти мене любиш, неодмінно пробач;

Не поширюй свій гнів на мій сон;

Тільки в мріях одних може жити кохання, —

Я підіймаюсь, і мені залишається тільки ридати.

Коли сниться мені, що ти любиш мене,

Ти на сон мій не гнівайся, люба, —

Тільки в мріях я маю те щастя ясне,

Кожний ранок — оплакана згуба.

Орієнтовний план аналізу

1. Визначте причину звернення перекладача саме до цієї поезії.

2. Визначте зображувано-виражальні засоби, використані перекладачем. чи відповідають вони оригіналу?

Художні образи	Тропи	Стилістичні фігури

3. Знайдіть відповідники англійським словам і виразам з оригіналу вірша у перекладі (visions — видіння, Morpheus — Морфей, slumber the sister of death — сон і смерть — сестри тощо)

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

✵ Опрацювати матеріал уроку.

1. Оголошення тем

1) Якби я зустріла (зустрів) Лесю Українку.

2) Громадянські й національно-патріотичні мотиви поезії Лесі Українки.

3) Невмирущість духовної краси людини (за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня».)

4) Ідея сильної особистості у творчості Лесі Українки.

5) Інтимна лірика Лесі Українки.

6) Чарівна казка, навіяна волинськими лісами (за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня».)

Обипаємо тему і пишемо твір на окремих листках.

Бездуховність і байдужість до краси в образах Килини та матері Лукаша

Твір Лесі Українки навчає нас любити красу природи, пізнавати її закони, по-хазяйськи ставитися до її багатств. Різноликим, різноманітним постає в драмі цей світ. Кожен міфічний образ, на основі якого письменниця створювала персонажів своєї драми, сповнений великої мудрості, моралі, поезії. У п’єсі природа постає і як джерело творчості й натхнення. Оспівується також здатність людини творити красу за допомогою мистецтва, яке облагороджує людину.

✵ Чи можете ви назвати чинники, на основі яких герої діляться на позитивних та негативних? (Бажана відповідь: позитивні гербі не протиставляються природі, а існують у гармонії з нею. Вони розуміють також красу мистецтва. Негативні герої не розуміють його краси, вважають зайвим, таким, що заважає працювати, іншими словами, збільшувати матеріальні цінності. Не розуміють вони і краси природи)

✵ Назвіть тих героїв, яких за названими вище критеріями можна віднести до негативних? (Килина і матір Лукаша)

✵ Складіть словниковий диктант «Риси характеру Мавки». Запишіть у зошит

В образах Килини і матері Лукаша Леся Українка розкриває духовне зубожіння, дисгармонію з природою.

ці жінки мають спотворене поняття про працю: для них вона — джерело збагачення. Хоча мати Лукаша — рідна сестра дядька Лева, вдова, яка бажає синові найкращого, сама руйнує його життя через загальноприйняту, породжену суспільством думку про власність як про єдине щастя. Дим пояснюється і її негативне ставлення до гри сина на сопілці (заважає роботі), і до Мавки, мрійливість якої і ставлення до природи, як до живої істоти, вступає у протиріччя з уявленням про невістку, як безкоштовну робітницю, невільницю, наймичку, яку цінують лише за придане. У цьому причина грубості у відношенні до Мавки. Мати Лукаша є уособленням обмеженої людини, як вбачає щастя у володінні майном і примноженні власності. Тож не дивно, що серед двох можливих невісток вона обирає ту, яка ближча їй по духу — Килину.

Порівняти Мавку та Килину. Записати в зошит

Порівняльна характеристика Мавки та Килини

Мавка	Килина
Дитя природи, міфічна істота	Представник світу людей, молода вдовиця з двома дітьми
Зовні красива, тендітна	Огрядна, з білою пухкою шиєю
У те, що робить, вкладає душу	Демонструє матері Лукаша показну працьовитість
Щира	Лицемірна
Любить Лукаша за його поетично обдаровану душу	Манить перспектива одружити на собі молодого гарного хлопця, у якого є «ґрунтець і хата».
Безкорислива	її діями керує точний розрахунок і пошуки вигоди
Уособлення духовності та краси	Груба, цинічна, духовно обмежена
Гармонійна частинка природи, з якої вона черпає натхнення і красу.	Споживацьке ставлення до природи, у якій вбачає засіб задоволення власних потреб.

Інтерактивна вправа «Займи позицію».

✵ Чи можна назвати щасливими Килину і матір Лукаша? Обґрунтуйте свою відповідь. (Ці героїні нещасливі. Їхнє прагнення збагачення породжують в них негативні риси — егоїзм, жадібність, які отруюють їхнє життя і життя людей навколо. Всі їхні дії та інтереси скеровані на придбання якомога більшої кількості матеріальних статків. Але вони лише бідніють, тому що багатство стає для них єдиною метою. Нещасливими вони роблять самі себе.)

✵ В естетичному та ідейному плані антиподами Мавки є образи матері Лукаша та Килини. Згадайте словниковий диктант «Риси характеру Мавки». висновки щодо її характеру ІІІ групи і дайте відповідь на питання: навіщо письменниця послала у світ людей лісову дівчину — Мавку? (Мавка нагадує про те, що людина — частка природи, яка повинна жити в гармонії з нею, вона нагаду про красу і духовність, про творчість і прекрасну мрію.)

2. Евристична бесіда «Особливості неоромантизму Лесі Українки».

✵ Які естетичні принципи романтизму відродив неоромантизм? (Пафос особистої волі, заперечення буденності, потяг до фантастики, ірраціонального тощо)

✵ Наведіть приклади фантастики, ірраціонального у «Лісовій пісні». (Діють міфічні істоти, перетворення Мавки на вербу, Лукаша — на вовкулаку)

✵ Доведіть, що головною думкою «Лісової пісні». стало утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей.

✵ Що є головним конфліктом неоромантичного твору? (Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі особистості, дійсністю і мрією)

✵ Хто в драмі уособлює цей конфлікт? (Лукаш,

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити та записати на відео уривок з " Лісової пісні" ( Монолог Мавки), надіслати на Вайбер. Підготуватися до контрольної роботи за твором " Лісова пісня"

Тема розрахована на два урока

Новаторство Лесі Українки в драматургії, її інтерпретації образів світової літератури. Драма-феєрія "Лісова пісня". Оригінальність жанру. Фольклорно-міфологічна і філософська основа твору. Авторська рецепція українських міфів. Єдність трьох світів - композиційна особливість "Лісової пісні". Єдність трьох світів - композиційна особливість "Лісової пісні"

Драматургічна спадщина Лесі Українки налічує понад двадцять діалогів, «маленьких драм». драматичних поем та віршованих п’єс. Вони принесли письменниці славу драматурга-новатора і стали новим явищем у світовій театральній культурі. Сьогодні на уроці розпочнемо загальне знайомство з драматичним доробком Лесі Українки і познайомимося зі змістом драми-феєрії «Лісова пісня». міфологічною та філософською основою цього твору, авторським сприйняттям українських міфів, визначимо оригінальність жанру «Пісні».

IІI. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання. Самодиктант «Риси індивідуального стилю Лесі Українки».

Інтелект, поетична інтуїція, психологізм, натхненність, високий художній рівень, гармонійність, цілісність.

2. Самостійна робота за лірикою Лесі Українки за посиланням

https://naurok.com.ua/test/lesya-ukra-nka-9306.html

Робота над поняттям теорії літератури. Конспект записуємо у зошит

Драма-феєрія — драма, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, а поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. Французький термін «феєрія». що є похідним від слова фея, тобто чарівниця, в прямому розумінні означає театральну чи циркову виставу на основі міфічного, казкового сюжету.

Особливості драми-феєрії:

✵ фантастично-казковий сюжет;

✵ дійові особи — міфічні або фантастичні істоти;

✵ переказ надзвичайних історій;

✵ використання театральних ефектів з безліччю театральних трюків (західноєвропейська феєрія).

Робота з таблицею «Художні особливості драми-феєрії «Лісова пісня».

Художні особливості драми-феєрії	Приклади
1. Звернення до фольклору	Письменниця використовує образи та сюжети слов’янської міфології (Русалка, Водяник, потерчата, Перелесник, міф про світове дерево тощо)
2. Поєднання ознак проблемної та філософської драми	У драмах такого типу вирішуються проблеми як філософські, загальнолюдські, так і проблеми сучасного життя
3. Злиття лірики, епосу і драми; реальності, міфу і казки; глибини думки, простоти і водночас вишуканості стилю	Леся Українка ділиться особистим ставленням до реального життя, проблем мистецтва, зображуючи зіткнення протилежних поглядів на сучасність та загальнолюдські проблеми
4. Особлива роль ремарки в драмі-феєрії	Ремарки в драмі — стислі й водночас поетичні замальовки поліського пейзажу, які дослідники називають поезіями в прозі.
5. Використання символічних образів	«Той, що греблі рве». Перелесник уособлюють стихійні руйнівні сили. Доля — совість, яка чинить суд над життям. Дядько Лев — уособлення духовності та краси Мавка — уособлення духовності і невмирущої краси, символ прекрасної мрії
6. Афористичність мови	«Не зневажай душі своєї цвіту»; «У тебе голос чистий, як струмок, а очі непрозорі»; «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає».

Складання схеми «Композиція драми-феєрії «Лісова пісня».

Слово вчителя. В основі композиції «Лісової пісні». — єдність трьох світів: світу природи, світу людей, міфологічного світу. Особливості композиції твору полягають у тонкому переплетінні світу фантастики (міфологічний світ, персоніфікована природа) зі світом реальним (світ людей).

Композиція драми-феєрії «Лісова пісня».

Пролог	І дія — Весна	ІІ дія — Пізнє літо	ІІІ дія — Пізня осінь
Самостійна драматична сцена, має значення заспіву і прямо не пов’язана з розвитком сюжету. Вводить нас у світ природи і казки, стає прологом майбутніх конфліктів. Сили природи, які репрезентують рух, волю, протиставляються силам застою. («Той, що греблю рве». — символ весняної бурхливої води. Він служить Океану, а не Водянику — господарю драговини)	Намічається конфлікт людини з природою. У лісі з’являються люди. Лісові сили їм сприяють, а водяні намагаються шкодити. Зустрічаються головні герої драми — дочка лісу Мавка і сільський хлопець Лукаш — і закохуються	Зав’язка конфлікту. Зникає поезія з душі Лукаша і кохання до Мавки. Ця дія побудована на прийомі контрасту, викликаного внутрішнім конфліктом роздвоєної душі Лукаша, який вагається між поезією і прозою, між мрією і буденщиною. Кульмінаційний момент — тимчасова перемога сили буденщини, коли Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину, а Мавку забирає Марище («Той, що в скалі сидить».	Другий кульмінаційний момент, що є особливістю сюжету і композиційної побудови твору. Після першої кульмінації події не ведуть до розв’язки. Вирує боротьба пристрастей: Лукаша Лісовик перетворює на вовкулаку, а Мавка повертає йому людську подобу. Килина заклинає Мавку у вербу. Кохання перемагає смерть, а вогонь очищає від усього ницого, брудного і буденного
Розв’язка оптимістична. Прекрасне не вмирає — воно переможе. Епілог-ремарка. Це спалах весняної краси з переможним співом кохання, з усміхом щастя серед зимового сніговію
Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви

ГоДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал уроку, пам’ятку «Характеристика літературного героя». (Див. Додаток 2)ловні проблеми твору:

✵ взаємини людини з природою;

✵ людина і власність;

✵ кохання;

✵ краса в людському житті;

✵ вірність і зрада;

✵ вічність життя;

✵ сімейне щастя;

✵ батьки і діти;

✵ добро і зло;

✵ прекрасне і потворне.

Пройти тест за посилання

https://naurok.com.ua/test/drama-feeriya-lisova-pisnya-4020.html

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. За пам’яткою «Характеристика літературного героя». (Див. Додаток 2) охарактеризувати образ Лукаша та Мавки.

Лукаш - Клінчик Ангеліна, Півень Іван, Андрєєва Євгенія,

Мавка - Ткач Альона, Рибарук Світлана, Нестеренко Олександр

ДОДАТОК 2

Пам'ятка «Характеристика літературного героя».

Зовнішність

✵ Портрет — обличчя, міміка, жести, постать, манера поведінки.

✵ Мова — теми висловлювань, форма мовлення (монологи, репліки в діалогах, «внутрішня». мова, листи).

✵ Костюм.

Внутрішній образ

✵ Характер персонажа — сильний — слабкий, визначений — невизначений, цілісний — суперечливий, вольовий — безвільний типовий для свого часу і соціального середовища або нетиповий (він розкривається у вчинках, у ставленні до інших людей, до оточуючого світу).

✵ Психологічна характеристика — відтворення процесів душевного життя людини.

✵ Відгуки про персонажа оточуючих його осіб.

✵ Пряма авторська характеристика.

✵ Світ речей, у якому живе і діє персонаж (інтер’єр), допомагає краще зрозуміти його думки і почуття.

✵ Світ природи, в якому живе і діє персонаж (світ природи).

✵ Соціальне середовище, суспільство, у якому живе і діє персонаж.

Різновиди портретів

✵ Портрет-опис — докладний перелік портретних деталей. Він може включати психологічні портретні деталі. Може бути коротким або докладним, статичним або динамічним (посмішка, сміх, жести, міміка, вираз обличчя).

✵ Портрет-порівняння (з іншими персонажами, з літературним стереотипом, з предметами або живими істотами) — перелік спільних та відмінних рис.

✵ Портрет-враження — перелік почуттів від знайомства з персонажем та їх аналіз.

Види образів-персонажів

✵ Ліричні — письменник відображає тільки почуття та думки героїв, не згадуючи про події його життя, вчинки; зустрічаються переважно в поезії.

✵ Драматичні — коли виникає враження, що герої діють «самі». «без допомоги автора». тобто автор використовує для характеристики персонажа прийом саморозкриття; зустрічаються переважно в драматичних творах.

✵ Епічні — автор-оповідач послідовно описує героїв, їх вчинки, характери, обстановку, в якій вони живуть, взаємини з оточуючими; зустрічаються переважно в романах, повістях, розповідях та ін.

Система образів-персонажів

Персонажі можуть бути:

✵ головні — мають повноцінні самостійні характери;

✵ другорядні — беруть активну участь у розвитку сюжету, але їм приділяється менше авторської уваги;

✵ епізодичні — з’являються в одному чи кількох епізодах; не наділені самостійними характеристиками.

Персонажі можуть:

✵ протиставлятися (один одному або один усім);

✵ бути двійниками;

✵ мати паралельні долі;

✵ мати долі, що перехрещуються.

Мені, як вчителю, дуже приємно, що ви добре підготувалися до контрольної роботи, і отримали гарні оцінки. Публічна інформація не розповсюджується на блозі. Тому, пишіть у вайбер , усім відповім.

Матеріал розрахований на тиждень

Тема: О. Кобилянська " Людина".

Прогляньмо відео для повторення матеріалу

Пройти тестування на визначення засвоєння матеріалу :

https://naurok.com.ua/test/olga-kobilyanska-34091.html

https://naurok.com.ua/test/olga-kobilyanska-melanholiyniy-vals-22363.html

Результати пересилаємо на Вайбер.

Повість О. Кобилянської «Людина» — перший в українській літературі твір, у якому порушено проблему емансипації жінки. Устами своєї героїні Олени Ляуфлер письменниця заявляє протест проти традиційного трактування ролі жінки в суспільстві, обмеження її інтересів трикутником «діти — церква — кухня», знеособлення людини взагалі та висловлює сміливі погляди нової жінки на питання вільного життєвого вибору та рівноправності жінки в суспільстві. Про те, до яких висновків своїм твором письменниця підводить кожного з нас, ми і поговоримо

Переглянемо відео:

Бесіда з учнями

✵ Що вам відомо про участь О. Кобилянської у феміністичному русі?

✵ Що таке емансипація? (Емансипація (від лат. терміна «звільнення сина від батьківської влади» ) — звільнення від залежності, скасування якихось обмежень. Поняття «емансипації жінок» в різний історичний час мало різне значення. У ХІХ- ХХ ст. воно означало боротьбу жінок за рівні з чоловіками права.)

✵ Кому О. Кобилянська присвятила свій твір? Чому? (Н. Кобринській, українській письменниці, яка у 1884 р. у Станіславі (нині Івано-Франківськ) заснувала «Товариство руських жінок». Як громадська діячка, Н. Кобринська в 1891 році в Стрию скликала перше жіноче віче, на якому виступила з промовою про дитячі садочки та їхню доцільність у державі, організувала видання альманахів «Наша доля» та «Жіноча бібліотека», в яких друкувалися твори галицьких і буковинських письменниць на тему емансипації)

Свій твір письменниця назвала «Людина». (Перша його назва «Вона вийшла заміж» )

Яка назва, на вашу думку, більш вдала?

Людина — біологічна істота; родина; оточення; носій ідей; мета життя; шлюб; діти; навчання; моральні принципи; рід занять; член суспільства і под.

Що розуміє під поняттям «людина» головна героїня повісті?

Довідка

Людина — це найбільш загальне поняття, що використовується у соціології для характеристики органічної і надорганічної форми еволюції (за Спенсером), яка являє собою діалектичну єдність біологічних і соціальних властивостей, причому соціальні є визначальними для цього поняття.

4. Мозковий штурм

Чи була для оточення, в якому жила Олена, жінка людиною? Знайдіть у творі цитати, які підтверджують вашу думку. Відповідаючи на питання, схарактеризуйте погляди на роль і місце жінки в суспільстві Олени, Стефана Лієвича, батьків Олени та їхніх знайомих, Фельса. А якої думки щодо цього питання дотримуєтеся ви?

(Один із персонажів повісті говорить, що, «якби вона (Олена) була хлопцем, були б з неї вийшли люди. А так жінка… що почне жінка з надвишкою розуму при горшках і мисці?» «Абсолютизм у родині — се річ наймудріша»; «Моя воля — се воля всіх»;

«Дисципліна мусить доводиться до останніх косеквенцій, особливо у жінок. Жінка — то молодий кінь. Почує сильну, залізну руку, так і подасться і вліво і вправо. Я не кажу поводи стягати, але й не надто попускати». (Старий майор рекомендує батькові приборкати Олену, як коня.

Стефан Лієвич: «Будучина жіноча лежить в її руках. Нехай озброюється кожна по можливості, відповідно до обставин, а зброя їх яка чиста, яка сильна, як варто по неї сягнути! Се — знання, Олено!» )

Матеріал для вчителя

З повісті перед нами постають реалістичні картини життя родини австрійського чиновника, цісарсько-королівського лісового радника Ляуфлера — батька чотирьох доньок та одного сина. Ляуфлери та їхні друзі, лікар, майор, податковий урядовець і приятельки пані радникової дотримуються патріархальних поглядів на жінку, специфічно трактують гендерні проблеми. Традиційно дочок готували до пасивної ролі покірних дружин. Для чоловіка ж найвищою честю вважалося вірне служіння монархії. Тому на сина, Германа- Євгена-Сидора, який навчався у вищій школі, батьки покладали великі надії, сподіваючись, що з нього вийде «значний чоловік». Батько дбав про матеріальне забезпечення родини, а мати опікувалася вихованням дітей: дівчат навчали французької мови, танців, давали їм основи музичної грамоти та малювання.

Але Ірина, а особливо Олена, багато читали, говорили про рівноправність жінки з чоловіком, про право на працю та утримування себе в житті без очікування заміжжя, чим викликали обурення матері, яка вважала, що така поведінка дочок відштовхне від них «вигідні партії». Одна з приятельок пані радникової якось зауважила: «Хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Най би моя дитина виступила з такими нісенітницями, я її вже скоро привела б до розуму!»

Олена вступає в конфлікт з оточенням, яке не бажає її зрозуміти. Лише Стефан Лієвич, що здобував освіту за кордоном, підтримував дівчину, за що вона і покохала його щиро та віддано. Дівчина не уявляє себе в ролі дружини, яка повністю залежить від чоловіка і життєвих обставин.

Вона впевнена, що найголовнішою умовою шлюбу є кохання, і вірить, що почуватиметься щасливою, якщо вийде заміж за чоловіка, який підтримує ідею рівноправності статей. Для Олени Стефан став живим втіленням її мрії про коханого. Вона вражена прогресивністю його поглядів, самостійністю думки, його не може не захоплювати розкутість її суджень. через змалювання взаємин цих молодих людей О. Кобилянська проводить неоромантичну ідею кохання як світоглядної спільності.

Але змінилися життєві обставини. Тепер вони вирішували долю Олени. Улюблений син пана Ляуфлера виявився картярем і покінчив життя самогубством, самого радника звільнили з посади, родина опинилася у скрутному матеріальному становищі. Зарадити всьому могла лише Олена, погодившись на одруження із пересічним, але багатим німцем Фельсом. У цьому трагедія її особистості. Адже дівчина не може покохати цього показного «молодого фештера з красивими кіньми», бо він занадто простий для неї зі своїми убогими інтересами та запитами. яким же зображує майбутнього чоловіка Олени письменниця? Він не приховує, що думати не любить, читає інколи, бо так прийнято серед чоловіків його кола. Фельс абсолютно переконаний, що для жінки читання — зайве заняття, яке відволікає її від хатніх справ. Він навіть не здогадується, якою є насправді його наречена. Побачивши Олену в сльозах напередодні вінчання, реагує на це простакувато: «Ха-ха-ха! Ти плачеш, Олено? Ну, звичайно, як усі дівчата перед шлюбом!..»

Коротка характеристика оточення, у якому живе Олена.

Батько — голова сім’ї, яку намагається будувати за принципом «Моя воля — це воля всіх». Доньку, яка посміла суперечити його вимогам, називає «гадюкою».

Мати — жінка обмежена і зарозуміла, пишається сином. Навіть не намагається зрозуміти доньок. їй не подобається їхня любов до читання. Хоча знає, що Олена відповідальна, саме на ній тримається господарство.

Продовжіть в зошиті...

Герман-Євген-Сидір — …

✵ Маргарет — …

✵ Ірина — …

Літературний диктант «так». — «ні». Відповіді записуємо у зошит.

(Кожна правильна відповідь — 1 б.)

1. Слова «Задумую жить по своїй натурі і по правді». належать Олені Ляуфлер

2. Повість «Людина». закінчується смертю головної героїні.

3. Олена слову «людина». надає значення «хоробра, мужня».

4. Мати підтримала Олену, коли та відмовилася виходити заміж за К-ого.

5. Брат Олени Герман-Євген-Сидір покінчив життя самогубством.

6. «Біда ломить і залізо, а ви лиш людина». Ці слова говорить Олені лікар.

7. У сім’ї Ляуфлерів було чотири доньки.

8. «Був се гарний, сильний мужчина, літ, може, 29». Так у творі сказано про Стефана Лієвича.

9. Фельс був лісником.

10. Головною проблемою повісті «Людина». є відстоювання людської гідності жінки.

11. Перша назва повісті «Людина». «Вона вийшла заміж».

12. Твір «Людина». О. Кобилянська присвятила Н. Кобринській.

Виписати з тексту цитати щодо образу Олени.

Міні-усний журнал «А знаєте, що…».

Ольга Кобилянська була одним із письменників, що спровокували розкол у царині української літератури.

Кінець 1880-х років позначився виходом на літературну арену нових авторів, яких в першу чергу цікавили внутрішній світ особи, її психологічне життя. Серед них була і Кобилянська, яка збагатила українську літературу темами, що перегукувалися з модерністською західноєвропейською літературою. Ії манера письма відзначалася чуттєвістю, а твори — ніцшеанським духом та оспівуванням цінності окремої людини. Народницька критика звинуватила письменницю в презирстві до народу і навіть у порнографії.

О. Кобилянська захоплювалася філософією Ніцше, його вченням про нові цінності та вдосконалення людини шляхом зміцнення духу. ці ідеї вона втілила в сюжетах своїх творів, але витлумачила їх відповідно до своїх творчих задумів. Таким чином, сильна особистість, яку підносить Ніцше, його «надлюдина». у письменниці це жінка, яка прагне самоствердження та духовного розвитку.

У творах письменниці змальвано нового героя — незалежну, сильну, творчу і високоморальну особистість. Неороматичний ідеальний персонаж потребував нових форм та способів вираження. І Кобилянська знаходить їх, це глибокий психологізм, витончений ліризм, поєднання реалістичних картин з романтично забарвленими. часто на перший план виходить персоніфікований пейзаж, який перестав бути фоном для подій. її новела стає музичною завдяки введенню просторих музикально-психологічних звукових малюнків. Письменниця започаткувала нову для української літератури своєрідну модерністську образно-стильову манеру, що поєднує в собі певні ознаки імпресіоністичного, символістського та експресіоністичного письма.

Домашнє завдання:

Знайти матеріал, який би розповідав про ідеї ніцшеанства у творчості письменниці.

!!! Наступна тема: " М.Коцюбинский. " Тіні забутих предків"

нижче, гортайте, будь

ласка"

Велике прохання від мене - сумлінно ставитись до виконання запропонованих

завдань. Зошит з української літератури, в яком працюєте - ЗБЕРІГАЄМО!

Тема уроку: " Література кінця ХІХ століття - початку ХХ століття. Життя

М. Коцюбинського. Новела автора "Intermezzo"

За матеріалами зробити конспект і надіслати у Вайбер.

Прослухайте, щоб мати уяву

Найдіть невідомі до слів слова, самі слова вміщені в наступному слайді

Наприклад, 1905 р. - рік в якому починаються страйки та револційні виступи проти самодержави.

М.Коцюбинський . Життя і творчість.

Перед вами портрет Михайла Коцюбинського. його колоритний опис

зустрічаємо у спогадах відомого співака Михайла Микиші: «Найбільше

враження зробили на мене його великі, замріяні, глибоко проникливі

очі.

Він мав статну, вище середнього зросту фігуру; красивої форми, чисто,

до блиску виголену голову, прекрасні вуса, які йому дуже йшли і

прикрашували його обличчя. Одягнений був у білий, елегантно

пошитий

костюм. Взагалі в його постаті, одязі й манерах було стільки простоти,

скромності і в той же час відбивалось якесь внутрішнє благородство і

привабливість. Рухи його були скупі, жодного зайвого жесту, голос

проникливий, прекрасного баритонового тембру, який запам’ятовувався

і глибоко западав у серце. Від першої зустрічі з Михайлом

Михайловичем у мене залишилось враження про нього як про

надзвичайну, розумну, культурну, виховану людину». Ми поговоримо

про те, яке ж враження від знайомства з особистістю письменника

склалося у вас.

Робота з таблицею

Заповнення лівої колонки таблиці — «Що я знаю про М.

Коцюбинського». Праву заповните в кінці уроку.

Що я знаю про М. Коцюбинського	Що я дізнався (дізналася) нового про М. Коцюбинського на уроці

Перегляд художнього біографічного кінофільму «Сім’я Коцюбинських».

Заповнення правої частини таблиці «Що я дізнався (дізналася) нового

про М. Коцюбинського на уроці».

2. Тести до біографії М. М. Коцюбинського. Робота в зошиті. Запитання і вибрані відповіді.

1. У якому місті народився майбутній письменник?

А Київ;

Б Львів;

В Вінниця;

Г Чернігів.

2. Ким працював його батько?

А Дрібним урядовцем;

Б військовим;

В продавцем;

Г чиновником.

3. У якому місті батька Михайла Коцюбинського у 1874 році призначили на

посаду поліційного наглядача?

А Львів;

Б Барі;

В Вінниця;

Г Черкаси.

4. Після закінчення у 1875 році народної школи вступив до… духовної

школи, так званої бурси:

А Вінницької;

Б Київської;

В Шаргородської;

Г Хмельницької;

5. Перший твір, вірш для дітей «Наша хатка», з’явився 1890 року друком у

журналі:

А «Дзвінок»;

Б «Студент»;

В «Гудок»;

Г «Час».

6.1891 року М. Коцюбинський склав іспит на народного вчителя і почав

учителювати спершу в селі…, потім у селі Лопатинцях.

ДЯКУЮ!

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Повторити матеріал за конспектом та підручником.

2. Прочитати новелу «Інтермеццо».

3. Скласти літературний диктант чи кросворд за біографією М.

Коцюбинського.

"Intermezzo" - яскравий приклад творчої палітри М. Коцюбинського. Жанрова особливість твору: новела з ознаками «поезії в прозі». Нові художні принципи зображення героя - від знаковості сюжету до знаковості мікрообразу - його смислотворчої сутності, де панує слово та почуття персонажа, суб'єктивне бачення себе та навколишнього світу

Михайло Коцюбинський — виразник дум і прагнень народу, видатний письменник-гуманіст. У його творах — повістях, оповіданнях та новелах — не тільки реалістично відтворено соціальні зміни в суспільстві кінця ХІХ — початку ХХ ст., а й відображено також творчі пошуки, якими характеризувався літературний процес на рубежі століть. Тож не дивно, що письменник постає перед нами у своїх творах то як психолог, що глибоко проникає у душу персонажа, то як поцінувач краси природи, який талановито відтворює її на сторінках своїх творів. Сьогодні на уроці ми ознайомимося з одним із найкращих творів М. Коцюбинського, в якому природа виступає як одна з дійових осіб, що рухає розвиток сюжету, — новелою intermezzo».онажа, суб'єктивне бачення себе та навколишнього світу

Запишіть, яким перед вами постав М. Коцюбинський як людина, як громадський діяч, як митець? (На основі опрацьованих удома матеріалів)

✵ як людина —

✵ як громадський діяч —

✵ як митець —

Робота з тлумачним словником. Запис в зошит прочитаного,у вигляді конспекту

Інтермецо. Слово intermezzo (з італ. — пауза) — невеликий музичний твір, що виконувався в перервах між актами трагедії чи опери. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва — духовне відродження людини на природі.

Синкретизм — взаємодія різних видів мистецтва.

Симфонія (гр. symphonia — співзвучність, благозвучне поєднання тонів) — 1. Провідний жанр оркестрової музики, який сформувався у XVIII ст. на основі оркестрової сюїти, концерту, увертюри та інших жанрів.

Кінець ХІХ — поч. ХХ століття в українській літературі охарактеризувався відходом від об’єктивної епічної манери авторської розповіді. Представників нової літератури цікавив внутрішній світ людини, її думки, переживання та їх причини. По-новому зображалися і пейзажні картини — автори все частіше при описі пейзажу послугувалися зображально-виражальними засобами суміжних мистецтв, якими є живопис і музика.

В образотворчого мистецтва література запозичила принцип передачі простору, в основі якого — дотримання певних співвідношень між персонажем і фоном.

Природа тепер була не просто фоном для відтінення настрою героя — персонаж сприймав себе у тісному зв’язку з природою, її органічною часткою. Пейзажі замальовки відрізнялися різнобарвністю, наявністю великої гами кольорів, грою світла й тіні, руху й простору, витонченістю описів.

Музика й література — слухові види мистецтва, на відміну від живопису — зорового виду. Український літературознавець І. Денисюк вважає, що вплив музики на літературу полягає: «1) в загальній тенденції до ліризації, інтимізації, до підвищення емоційного тонусу; 2) у ритмізації речень; 3) у застосуванні принципів музичної композиції».

зображально-виражальні засоби новели, запозичені автором з образотворчого мистецтва. ПЕРЕНОСИМО таблицю в зошит

Зображально-виражальні засоби новели

Запозичені автором з музики

Запозичені автором з образотворчого мистецтва

1. Назва твору.

2. Внутрішній конфлікт, втілений у протиставленні контрастних образів втоми і сонця.

3. Швидка зміна подій, як швидка зміна ритмів у симфонічному творі.

4. Багатоголосся.

5. Чергування речень із прямим і зворотним порядком слів, уживання неповних і коротких речень передають динаміку стану героя: «На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі…»

6. Звукова «оркестровка твору». Герой слухає тишу природи: спів зозулі й жайворонка, ухкання сонної води в криниці, співучу арфу нив. «Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання»; «Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! Ку-ку! — і сіє тишу по травах».

7. Використання алітерації на приголосні р, с підвищують музикальність звучання твору: «А згори сипле й сипле. Струшує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито».

8. Чарівна пісня жайворонка будить у героя бажання дізнатися, як же вони її творять. І от нарешті це йому вдалося: «Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля».

9. Метафоричне закінчення твору теж пов’язане з музикою: «Душа готова, струни тугі, наладжені, вона же грає…»

1. Етюдно-ескізна манера розповіді.

2. Майстерність письменника в описі картин природи — це результат об’єднання безпосередніх вражень від споглядання краси природи і вчинків людей та творчої уяви митця.

3. Фарби допомагають слову передати враження: «бліді невиразні люди», «весела зелень», «киплять срібноволосі вівса» ,

«тихо пливе блакитними річками льон», «біла піна гречок», «позолочені сонцем хребти нив», «фіолетові метелики цвіту».

4. Психологічний стан персонажа передається відповідною кольоровою гамою: на початку твору це, в основному, темні тони, які поступово змінюються на світлі, теплі: від чорних кімнат, налитих пітьмою, забрудненого пилом та димом повітря, тіней по стінах і под. — до золотого сонця, зеленої землі, синьої дрімоти далеких просторів.

5. Контрастна кольорова гама підкреслює головний конфлікт твору. Символом депресії, втоми, розчарування є сіро-чорна кольорова гама, яскраві барви — це втілення життєствердного начала

і свідчення відродження душі ліричного героя

Відомий композитор Микола Віталійович Лисенко, ознайомившись із змістом новели, був вражений ритмічністю її мови та мелодійністю звучання. як він зізнавався знайомим, йому «дуже хочеться покласти цей твір на музику».

Але не слід забувати, що всі ці виражально-зображальні засоби, синтез поетичних і психологічних нюансів служать для того, щоб допомогти нам побачити і зрозуміти головного героя новели.

Переносимо в зошит. Ліричний герой — людина чесна, совіслива, з чутливою душею. Він не може розминутися із людським горем, як би не намагався. Проблеми — соціальні та громадські — невіддільні від його єства. Але настав час, коли сприймати їх він уже не може. Як прізнається сам: «Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть». Перевтома може привести його до психічного захворювання. Складається ситуація, коли персонаж не може бачити людей і вислуховувати їхні проблеми і в той же час не може не бачити і не слухати, він не може бути самотнім, але і спілкуватися він теж не може. його свідомість вимагає відпочинку. Але ми навіть натяку не бачимо на те, що герой вирішив відмовитися від боротьби. Він потребує коротенького rntermezzo, щоб після його закінчення з новими силами повернутися до виконання своїх суспільних обов’язків.

Відчуття героя, зміни його психологічного стану можемо схематично відобразити таким ланцюжком: утома — стрес — intermezzo — рівновага — спроможність знову сприймати людське горе.

Мабуть, не випадково rntermezzo в цьому ланцюжку займає центральне місце. Людина — часточка природи, тому шукати перепочинку і душевної гармонії повинна тільки в ній. Як бачимо, результатом відпочинку стало повернення сил. Через образи природи, що символізують боротьбу в душі героя, автор показує, як до нього повертається рівновага, спроможність знову сприймати людське горе)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. ДОчитати новелу.

Повторити матеріал уроку за конспектом.

2. Робота творчого характеру. Написати мінітвір-роздум на одну з тем:

✵ «Митець і суспільство»

✵ «Людина в екстремальній ситуації» (за змістом новели М. Коцюбинського «Intermezzo» ).

Чекаю.

М.Коцюбинський "Тіні забутих предків"

Матеріал для повторення минулої теми. Пройти тест за осиланням, результати надіслати.

https://naurok.com.ua/test/m-kocyubinskiy-intermezzo-89.html

Перегляньте відео.

Українські Карпати… Сягають вони до неба не тільки вершинами. Вони високі своїм духом і неповторною красою, піснями – коломийками, дзвоном гірських потоків, широкими полонинами. Усе це, а ще – предковічна загадковість Гуцульщини привабила до себе Михайла Коцюбинського і надихнула на творчість.

Творчість Коцюбинського хвилювала і продовжувала хвилювати своїх прихильників. У чому ж секрет популярності його творів? Ще за життя митця називали видатним. Його читали, його творами захоплювалися.

Максим Рильський говорив:

Глибоким зором і пером тонким

Він слугував народові своєму

Боліючи душею разом з ним.

І дійсно,Михайло Коцюбинський пропонує нам, читачам, бодай на часинку облишити повсякденну круговерть і схилитися над берегами вічної ріки життя, ріки людської душі, зазирнути в найпотаємніші її глибини.

Коли ми вимовляємо «Тіні забутих предків», в уяві постають сині гори, дзвінкі чисті потоки, пахне смереками, гірськими травами, а ще чуємо чарівну трембітну тривогу – тужливий голос гір.

Ми вже знайомі зі змістом повісті, що ще ви б хотіли дізнатися сьогодні на уроці, з чим познайомитися ближче? Що очікуєте від уроку?

Літературна гра «Закінчи речення». Виконуємо в зошиті

1. В українській літературі М. Коцюбинський відомий передусім як…

2. Слово «іntermezzo» означає…

3. Новела «Intermezzo» присвячена…

4. На початку новели «Intermezzo» і в її фіналі наявний образ…

5. Ознакою драматичного твору в новелі є…

6. «Єднала небо із землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля» дійова особа новели…

7. Дослідники, вивчаючи жанрову специфіку новели «Intermezzo», відносили її до…

8. М. Коцюбинському «присвоїли титул»…

9. Новела «Intermezzo» написана у…

10. Кульмінацією новели є епізод — …

11. Уривок «Прощайте. Йду поміж людьми. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає» є елементом сюжету — …

Протягом десятиліть творчість М. Коцюбинського хвилювала й продовжує хвилювати читачів. У чому ж секрет популярності його творів? По-перше, у тому, що звертався він до своїх читачів зі зрозумілими для всіх проблемами. По-друге, його герої завжди живуть серед нас і часто нас самих хвилює те, що тривожило їхні душі майже сто років тому. По-третє, у тому, що автор мав своєрідний індивідуальний стиль і не боявся звернутися до нових літературних напрямів.

Саме тому, говорячи про щиро, але нещасливо закоханих, ми згадуємо не лише Ромео і Джульєтту, а й Івана та Марічку. Тому із задоволенням переглядаємо кіпошедевр С. Параджанова, співчуваючи горю героя Івана Миколайчука. Саме тому впевнені, що світ — це казка, повна чудес, що кохання — це вічна загадка душі людської, що смерть не така вже страшна, бо за нею починається нове життя.

За прочитаним матеріалом створити конспект у зошиті.

Улітку 1911 року Михайло Коцюбинський здійснив свою давню мрію — відвідав Карпати. Hезабутні дні, пpоведені М.Коцюбинським в селі Кpивоpівні сеpед смеpекових лісів і гомінливих pічок Гуцульщини, спонукають письменника бажання написати про «незвичайний казковий народ» — гуцулів. Письменник починає збирати матеріал для твору «Тіні забутих педків» : вивчає життя гуцулів, їхні звичаї, побут, фольклор, записує говірку, назви рослин, проймається духом гірської природи. У зборі матеріалу про цей чудовий край допоміг Коцюбинському відомий фольклорист і етнограф В. Гнатюк, згадуючи дні проведені разом з Коцюбинським у Гуцульщині, Гнатюк, відзначав закоханість письменника в природу: "Квіти – це була його пристрасть і розкіш, й треба було бачити, як його очі іскрилися коли переходив цариною, засіяною сотнями різних квітів, що миготіли та виблискували до сонця всякими барвами".

Повертаючись з Італії влітку 1910 року, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Короткі відвідини того чарівногокраю з мальовничою природою та первозданним побутом мешканців гір не дали письменнику досить матеріалу для твору, проте бажання написати про «незвичайний казковий народ», гуцулів, не полишило його. Коцюбинський ще раз відвідав гуцульський край, де вивчав звичаї, побут, фольклор його мешканців. На думку письменника, гуцули й у XX ст. залишились язичниками. Враження від «чарівного полону» горян лягли в основу повісті.

Джерела написання:

- відвідини В.Гнатюка у 1910р., враження від побаченого

в Карпатах;
– велика підготовча робота: етнографічний матеріал, праці В.Шухевича та А.Онищука;
– самостійне спостереження та вивчення народного життя;
– друга поїздка із сином Юрієм у 1911р., перебування у селі Криворівні;
– докладне знайомство із природою та звичаями гуцулів;
– 25 вересня 1911р. – починає писати твір;
– жовтень 1911 – завершення в Чернігові;
– 1912р. – надрукування у львівському «Літературно-науковому віснику» та ж. «Заветы» російською мовою;
– відтворення міфологічного світобачення, використання казок, легенд, переказів, повір’їв, забобонів;
– реальне зображення життя і побуту гуцулів;
– бачення непереможного потягу до краси, світлого, людяного.

Увесь час Коцюбинський проводив у мандрах, бував у горах, повертався з полонин з квітами. Коли селяни висловлювали подив на його допитливість, відповідав, що хоче написати правду про гуцульське життя.

Назва повісті виникла не відразу. Перша - „В зелених горах” - не вдовольнила письменника. Потім були інші варіанти: „ Голос віків”, „Подих віків”, „Відгомін передвіку”, „Спадок віків”, „Сила забутих предків” тощо. Нарешті, зупиняється на назві „Тіні забутих предків”.

Проте перша назва не вдовольнила автора. Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. А саме про цю заглибленість у віки Коцюбинському і хотілося сказати найбільше. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку", "Подих віків", "Голоси передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. У них не було людини, тобто того, чий голос долинає, чиє дихання чути. Новий варіант - "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. Дар - неконкретно, не-наочно. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків". Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно зупиняється на назві "Тіні забутих предків", що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.

Жанр: повість.

Тема повісті: зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору, показ єдності людини і світу природи.

Ідея: гімн природи, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.

ü Справжнє кохання незнищенне.

ü Зло можна перемогти тільки добром.

ü Треба вміти бачити красу природи, музики, народної пісні.

ü Оптимізм, життєстверджуюче бачення — важлива духовна цінність людини.

ü Співчуття, співпереживання — головні ознаки гуманізму людини.

Часові площини повісті:

«Тіні забутих предків» - модерний твір, в якому яскраво простежується імпресіоністична манера подачі матеріалу. Хоч сюжет охоплює невеличкий відрізок часу – життя Івана Палійчука, проекція часу насправді набагато ширше. Можна визначити три часові площини відповідно до культурних шарів, наявних у творі.

Перший – це сучасна для оповідача дійсність, побут та світогляд гуцульського села кінця ХІХ – початку ХХ століть, яскраво змальована М. Коцюбинським у деталях.

Другий – шекспірівський ідеал кохання, яким просякнуте все людське життя, яке підноситься над смертю та облагороджує людину.

Третій - то доба дохристиянських народних вірувань, що повертає людину до її первісного єднання з природою.

Композиція:

Експозиція: зображення карпатської природи, збирання гуцульських родин на Храмове свято до церкви, бійка між родинами Гутенюків і Палійчуків на ґрунті давньої, незапам’ятної неприязні.

Зав’язка: знайомство малих Івана й Марічки.

Розвиток дії: зародження кохання й стосунків юних Івана та Марічки; перебування Івана на полонині; смерть Марічки; зникнення Івана на 6 років, повернення та його одруження на нелюбій Палагні; господарювання Івана й Палагни; Палагна стає любаскою мольфара й нехтує Іваном;Іван іде в гори, де його починає зводити нявка, яка набула вигляду Марічки; Чугайстир хоче знищити нявку-Марічку.

Кульмінація: нявка повертається й заводить Івана до прірви, понівечений Іван помирає.

Розв’язка: похорони Івана: сумна частина + веселощі.

Конфлікт твору:

• між родами (Палійчуки – Гутенюки)

– Іван – кохання — Марічка;

• людини з дикою гірською природою (Іван – злі духи та істоти);

• людини із власним «я» (роздвоєність Івана);

• побутовий (Іван – Палагна);

• людини з людським буттям (Іван

– смерть).

Чи витають сьогодні поміж нас тіні забутих предків? Чи актуальна проблематика повісті?

Проблеми:

Ø гармонія між людиною та світом природи;

Ø життя і смерть, добро і зло, проблема зради;

Ø сила кохання і неможливість існування без нього;

Ø вплив мистецтва на людину;

Ø роль праці в житті людей;

Ø стосунки батьків та дітей;

Ø язичество і християнство.

Образи повісті:

Людей:

родина Гутенюків (батько, мати, Марічка); родина Палійчуків (батько, мати, Іван); Юра — мольфар (чарівник); Палагна — багата гуцулка; баба Хима; люди;

Міфологічних істот:

Чугайстир — добрий лісовий дух, що боронить людей від нявок; Нявка — лісова мавка, загублена дівоча душа, з діркою замість спини, що обертається на дівчину й зводить чоловіків; щезник — лісовий дух; арідник — злий дух; Природи:

Карпатські гори; річка Черемош; Бескиди; хмарки; гроза; полонина, предковічний ліс; тварини;

Предметів і явищ:

флояра (сопілка); трембіта; бартка (гуцульська сокирка); коломийки; похорон; голос сокири.

Іван Палійчук — дев’ятнадцята дитина у родині. Іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею: «Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» (Іван у дитинстві). Коли Іван підріс, він став гарним парубком: «Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню». Іван дуже відданий у коханні, покохавши один раз (Марічку), він не може її забути протягом усього життя.

Не відчуваючи себе комфортно серед людей, часто втікає в ліс. Добре знається на травах ще з семи років. Згодом знайомиться із Марічкою, дівчинкою з ворожого роду. Між дітьми зав’язується дружба, а згодом — кохання. Після смерті батька хлопець змушений іти працювати на полонину, і коли повертається, дізнається, що Марічка загинула. З великого горя Іван йде в ліс і там живе шість років. Потім повертається додому, одружується з Палагною. Закінчується його життя зустріччю із нявкою в образі Марічки. Іван йде за нею в ліс без страху, але мара зникає при появі чугайстра, доброго лісового духа. Потім Іванові вчувається її голос, і він, слідуючи за ним, падає з гори.

Марічка Гутенюк — кохана Івана. Познайомилася з Іваном ще з малечку. Поетична душа, складає і співає пісні, в той час як Іван грає на флоярі. Передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені. Марічка у творі показана як дуже добра, ніжна, палка дівчина, вона щиро віддана лише коханій людині – Івану. Марічка мрійлива, вона дуже любить співати: «Марічка обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…» (про хист Марічки до складання пісень).

Палагна — дівчина з багатого роду, добра господарка. Але вона не була вдоволена своїм мрійливим чоловіком, який все більше любив пасти маржинку, а не ходити коло хати. Не розуміла вона й Іванових пісень. Палагна стає коханкою сусіда Юри. На відміну від ніжної, вразливої та романтичної Марічки, Палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка. «Його Палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю». «На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась». Між Іваном та Палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. Проте Палагна теж потребує любові, яку вона знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника Юри.

Юра — мольфар, людина, наділена надприродними здібностями. Йому під силу відігнати градову хмару чи, навпаки, викликати дощ, урятувати худобу чи звести людину — залежно від обставин та уподобань. Стає коханцем Палагни і прагне звести чарами Івана зі світу. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі». Образ Юри набуває гіпертрофованих фантастичних рис: він своїми чарами керує хмарами, впливає на життя та здоров’я людей. Через пристрасну закоханість у Палагну вдається до чар, які підточують здоров’я Івана.

Щезник – злий дух: «На камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».

Чугайстир – добрий лісовий дух: «Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере».

Нявка – міфічна лісова дівчина, у котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі, ці істоти начебто з’являлися у вигляді людей і заманювали своїх жертв у різні пастки. «Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч Івана із нявкою під виглядом Марічки).

Екранізація повісті:

У 1964 році режисер Сергій Параджанов та оператор Юрій Іллєнко зняли однойменний фільм.

Головні ролі виконували:

Іван Миколайчук (Іван),

Лариса Кадочникова (Марічка),

Тетяна Бестаєва (Палагна),

Спартак Багашвілі (Юра).

Режисер згадував:

"Я давно мріяв створити фільм, в якому на повний голос можна було б розказати про поетичну, талановиту душу українського народу".

Після прочитання повісті М. Коцюбинського в Параджанова одразу виникло бажання її поставити. Тож він знайшов твір, що відповів його мистецьким уподобанням:

"Ми хотіли зробити фільм про вільну людину, про серце, яке хоче вирватися, звільнитися від побуту, від дрібних пристрастей і навичок... Ми відкривали для себе Карпати не як етнографічний матеріал. Любов, відчай, самотність, смерть — ось фрески з життя людини, які ми створили."

Під час прем'єри фільму у київському кінотеатрі «Україна» 4 вересня 1965 року літературний критик Іван Дзюба зі сцени, аспірант літературознавець Василь Стус і журналіст В'ячеслав Чорновіл в залі закликали підвестися на знак протестів проти арештів українських інтелектуалів, які відбулися влітку 1965 року. Підвелися далеко не всі, але підвелися. Під протестним листом підписалося 140 присутніх.

В березні 1965 «Тіні забутих предків» беруть участь у МКФ в аргентинському місті Мар-дель-Плата. Фільм показують ввечері передостаннього дня фестивалю в кінотеатрі «Негаро». За підсумками фестивалю картину нагороджують «Південним хрестом», а також призом ФІПРЕССІ за колір, світло та спецефекти.

1965 — Кубок фестивалю — МКФ у Римі

1966 — Золота медаль Сергію Параджанову — Міжнародний кінофестиваль у Салоніках (Греція)

1.4. Словникова робота

Мольфар – чаклун, чарівник

Плай — гірська стежка.

Полонина — значна ділянка без лісу в Карпатах, яку використовують для пасовища та сінокосу.

Маржинка — худоба.

Флояра — різновид сопилки, що має майже метрову довжину і поширена на Гуцульщині.

Крисаня — капелюх, бриль (від слова криси — відігнуті краї капелюха).

Спузар — казкар, знавець і оповідач казок, легенд, переказів.

Легінь — парубок, юнак.

Черес — широкий, шкіряний пояс, зшитий з двох ременів так, що має всередині порожнину для грошей тощо.

Нявка — мавка.

Чугайстир — добрий лісовий дух.

Щезник — злий дух, лісовик.

Аріднік — злий дух, нечистий.

Мольфар — чаклун, чарівник.

Ватра — вогнище, багаття.

Царинка — обгороджений сінокос близько біля оселі.

Гоц — водоспад.

Габа — хвиля.

Вориння — огорожа з дерев’яних лат.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Читати повість, за прочитаним пройти тест. Посилання нижче. результат надіслати.

або

https://naurok.com.ua/test/tini-zabutih-predkiv-11393.html

Дякую!

Перегляньте, будь ласка:

Після ознайомлення виконайте завдання:

Даний матеріал у формі конспекту запишіть у зошит.

Поряд із величними постатями героїчних борців, народних месників з історичними героями визвольного руху у творчості Тараса Григоровича проходить прекрасний своєю моральною силою та чистотою образ трудящої жінки, матері, сестри, дівчини, коханої.

“Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання й жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з письменників світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері” – говорив М.Т.Рильський.

Шеченко не був байдужим до жіночої долі-недолі, яка була згустком болю, який сидів в його серці. Кріпацька доля – це доля рідної матері, сестер Катрі, Марії, Ярини. Це доля його першої трепетної любові (Хто був його першим коханням?) – Оксани Коваленко. До речі прообразом поеми стала саме Оксана, а поему названо на честь його старшої сестри Катерини.

давайте розберемо композицію.

* зі скількох частин складається поема? (з 5 розділів)

* про що йдеться у 1й частині? (звернення до дівчат)

* що 2га частина розповідає? (народження позашлюбного сина)

*3й розділ? (прощання з батьками)

* 4й розділ? (поневіряння Катерини)

*5й розділ? (зустріч з офіцером і смерть Катерини).

Тема твору - це те, про що автор розповідає читачу.

· Зображення трагедії селянки-покритки.

Ідея твору - ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи і художні засоби твору.

· Висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки і засудження жорстокості панів (офіцерів), які глумилися над кріпаками.

Головна думка тексту – те, заради чого його було створено (чого він навчає, до чого закликає, від чого застерігає).

· Шануйтеся ж, любі, в недобру годину, Щоб не довелося москаля шукати

Складіть сенкан за образом Катерина у зошиті.

Розгляньте репродукції картин Т.Шевченка, Михайла Дерегуса, Федора Коновалюка, на яких зображена Катерина.

Кому з художників, на ваш погляд, вдалося краще передати трагізм долі героїні, її сутність?

Федір Коновалюк

Михайло Дерегус

Тарас Шевченко

Виконайте тестові завдання. Відповідь у групу Viber

1. «Катерину» Т. Шевченко присвятив...

А Своїм сестрам.

Б Усім дівчатам.

В В. Жуковському.

Г Якову де Бальмену.

2. Починаючи твір, поет застерігає дівчат, щоб вони...

А Не цуралися будь-якої роботи по господарству.

Б Не ігнорували народних звичаїв та обрядів.

В Не лінилися здобувати освіту.

Г Не кохалися з москалями.

3. Через що милий залишив Катерину, через те, шо:

А На цьому наполягали батьки дівчини.

Б Люди почали дорікати козаку, дізнавшись про можливу неславу дівчини.

В Москаль вирушив у похід до Туреччини.

Г Вона йому набридла.

4. Яку пісню співала героїня вночі біля криниці?

А Весільну.

Б Галю.

В Жниварську.

Г Гриця.

5. У чому виявилася самовпевненість дівчини?

А У неповторності власної краси.

Б Можливості гарно співати і танцювати.

В Вихованні своєї дитини.

Г Обізнаності народних прикмет.

6. З приводу чого зажурилися батьки Катерини?

А Через відсутність чоловіка у дочки.

Б Її хворобу.

В Неврожай.

Г Непорозуміння із сусідами.

7. Виганяючи дочку з дому, мати звернулась до неї зневажливо:

А «Виховуй свою дитину як знаєш».

Б «Іди шукай у Москві свекрухи».

В «Не з’являйся більше на мої очі».

Г «Живи як знаєш серед люду чужого».

8. Докоряючи дочці за її легковажність і неславу, мати одночасно... А Розмірковує над долею байстря.

Б Клопочеться про власний імідж.

В Хвилюється з приводу того, хто її поховає.

Г Співчуває їй.

9. Перед тим як залишити рідну домівку, Катерина...

А Тричі перехрестилася.

Б Поцілувала батьків.

В Набрала землі під вишнею.

Г Попрощалася з дружками.

10. Героїня у зимову негоду знайшла притулок...

А Біля старої верби.

Б У чумаків.

В У жебраків.

Г У лісника.

11. Кого стосується така характеристика: «Дала, кажуть, бровенята, / Та не дала долі!» ?

А Катерину.

Б Сироту Івана.

В Старця.

Г Наймита у пана.

12. Як склалася подальша доля Івася, сина Катерини, наприкінці твору? Він:

А Потрапив у родину до свого батька.

Б Служив козачком у пана.

В Був поводирем сліпого кобзаря.

Г Став жебраком.

Перегляьте інше відео. Попрацюймо далі:

Виконайе завдання. Відповідь у групу Viber

Завдання 1. Упорядкуйте сюжетний ланцюжок подій поеми.

Перегляньте презентацію за посиланням:
https://www.slideshare.net/Tali78/ss-48890121

Дивлячись презентацію, працюємо над завданнями на слайдах. Записуємо в робочий зошит.

Слайд 13 відповіді у зошит.

Слайд 24 зображуємо схематично риси головної героїні

Слайд 25 підібрать 3 висловлювання про маму відомих людей

Слайд 26 дати відповідь письмово на питання

Слайд 30 Напишіть рекламу твору

Слайди 30, 31 зразок як писать діаманту

Слайд 39 обрати Д.З. самостійно.

Дякую!!!

Доброго дня! Шановні учні продовжуємо працювати! Завдання на період 30.03 - 03.04.2020

Т.Г. Шевченко Лірика періоду заслання

Знайомимся з поезією

Пізнавальна гра-подорож

«Сторінками життя і творчості Кобзаря»

Завдання: пропонується надати відповіді на запитання. Виконуємо в зошиті, надсилаємо.

- Найулюбленіші розради для Тараса-юнака.

- Діяльність батька Т. Шевченка.

- Країна, до якої мріяв поїхати Тарас Григорович, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури й архітектури.

- Український письменник, у якого Т. Шевченко був за старшого боярина на весіллі й опинився там у центрі уваги, особливо після того, як чудово виконав «Ой зійди, зійди ти, зіронька та вечірняя» та інші улюблені пісні.

- Книга видатного митця, якою молодий поет кликав замислитись: «Чия правда, чия кривда і чиї ми діти?»

- Форма поезії «Заповіт».

- Твір Т. Шевченка, якому характерний жанр послання.

Визначіть поему Тараса Григоровича, в якій відбувається співпадіння форми і назви твору.

Образ якої героїні Т. Шевченка в образотворчому мистецтві втілили художники І. Їжакевич, М. Дерегус, О. Сластьон, О. Новаківський, В. Василенко; скульптори М. Манізер, Г. Петрашевич та і сам Кобзар.

Дешифрувальник. Відгадати зашифроване слово.

Кожна цифра відповідає літері, яка розташована в алфавітному порядку. Якщо їх правильно вибрати, можна прочитати прізвище біографа Т. Шевченка, який відтворив його внутрішній портрет. «За складом характеру і розуму Тарас Григорович був щирий українець. Взнавши раз людину, він прив’язувався до неї, а якщо зустрічав прихильність до себе, то цілком і безроздільно віддавався їй на все життя. Відмінними рисами його вдачі були надзвичайна

доброта і лагідність, навіть ніжність, дивовижна правдивість і прямота, що доходила до різкості, безкорисливість і самовідданість. Доброта його не мала меж. Завжди поспішав на допомогу, ділився останнім, його надзвичайна безкорисливість і непрактичність спричинялися до того, що він майже завжди був у нестатках.»

Завдання

17 1 22 16 12 14

Знайомимся. В формі конспекту записуємо в зошит.

«Невольнича поезія» (1847 — 1857). Так сам Шевченко назвав свої твори, писані під час перебування під слідством у казематі ІІІ відділу та на засланні.

Повідомлення 1. «В казематі»

У доробку Т. Шевченка з’являються твори політичної поезії, які, за тогочасними цензурними вимогами, не можна було друкувати в журналах та альманахах, тому поширювалися нелегально. Вони стали в Україні ХІХ ст. першими творам підпільної літератури. Ще й свободою не встиг натішитися, як попав у ще гіршу неволю. Гнітило й саме перебування в одиночній камері — не було з ким перекинутися словом, поділитися думками, полегшити душу. Свої думи–муки поет виливав у віршованих рядках… Шевченкові пощастило роздобути великий аркуш тонкого поштового паперу, склавши його увосьмеро, він написав на ньому тринадцять віршів. Тужним настроєм, природним у становищі ув’язненого поета, пройняті майже всі вірші, написані в казематі, хоч зміст їх різноманітний. Цикл «В казематі» складається з 13 віршів, згодом поет додав до нього ще дві поезії. Для цих творів характерні мотиви розлуки, поневіряння на чужині, тяжкої жіночої долі, нерозділеного кохання, самотності, безнадії, смерті. Всі герої цих поезій глибоко нещасливі: одинока дівчина–сирота, згорьована дружина п’яниці, розлучена з миллим наречена, покинута стара матір, каліка–солдат. Усі вони нарікають на лиху долю, гірке безталання. Особисті болісні переживання поета зливаються із стражданнями рідного народу. До цього циклу належать поезії «Не кидай матір!», «За байраком байрак», «Чого ти ходиш на могилу?», «Косар», «Н. Костомарову», «Мені однаково, чи буду…», «Ой три шляхи широкії», «Рано–вранці новобранці», «Ой одна я, одна», «Садок вишневий коло хати», «Не спалося,— а ніч, як море», «В неволі тяжко, хоч й волі…», «Чи ми ще зійдемося знову?». Перебуваючи в Орському укріпленні, Тарас Григорович переписав створені в казематі поезії в «Малу книжку», але першим, як заспівний, помістив новонаписаний вірш (вже в засланні) — «Згадайте, братіє моя…». Після звільнення з солдатської служби ці твори автор переніс у «Більшу книжку», об’єднав їх у цикл і дав заголовок «В казематі», під яким зазначив присвяту: «Моїм союзникам посвящаю».

Повідомлення № 2. Творчість періоду заслання

Перші три роки перебування Шевченка в Орському укріпленні були дуже плідними. Він не дав себе знищити як митця, не дозволив царським сатрапам задушити свій талант, спустошити душу. Нехтуючи «височайшею» забороною, поет складав вірші, мережачи ними «захалявні книжечки». Творчість цього періоду становить новий, вищий етап у розвитку поетичного генія Шевченка, опанування методом практичного реалізму, досконалістю

художньої форми. Звичайно, зміцнілий талант, сформований світогляд, усвідомлені суспільні обов’язки митця перед народом, великий життєвий досвід були запорукою того, що поет міг би створити у кілька разів більше, ніж написав. Крім того, не всі твори збереглися. Деякі загубилися, інші Тарас Григорович змушений був знищити сам, бо, коли б їх знайшло начальство, поет зазнав би ще більших утисків та переслідувань. Можна здогадуватися,

що знищені вірші мали особливо гостре антисамодержавне спрямування. І все ж за перші три роки заслання ним було написано більше, ніж за весь інший час. До нас дійшло понад сто творів, серед них дев’ять поем. Т. Шевченко розумів, що порушуючи царську заборону, він наражався на велику небезпеку, але почуття обов’язку перед народом викривати злочинність самодержавства і непоборна потреба виливати свої думи–муки у віршованих рядках, постійно творити були сильніші за страх перед карою. Вірші та поеми на історичну тематику («Заступила чорна хмара…», «У недільку святую», «Чернець», «Іржавець», «Швачка».

Розробляв Т. Шевченко і жанр філософської лірики («Один у одного питаєм…», «Буває, іноді старий…», «Дурні та гордії ми люди…», «О думи мої, о славо злая!», «Не для людей тієї слави…», «Ну що б, здавалося, слова…»). Багато віршів мають автобіографічний характер («Мені тринадцятий минало..», «І виріс я на чужині…», «І золотої й дорогої…», «Якби ви знали, паничі…», «Сонце заходить, гори чорніють…», «Самому чудно….», «А.О. Козачковському», ««То так і я тепер пишу…», «Готово! Парус розпустили», «Лічу в неволі дні і ночі…» тощо). З творів, написаних за сім років перебування поета в Новопетрівському укріпленні, збереглися лише вірш «Мій Боже милий, знову лихо!» і поема «Москалева криниця», це пояснюється тим, що, очевидно, Т. Шевченко після другого арешту й важкого покарання остерігався писати вірші. Ретельно виконуючи царські заборони, начальство приставило до поета спеціального наглядача, в обов’язки якого входило пильно стежити за тим, щоб він не мав ні олівців, ні паперу. Коли умови були сприятливіші, Тарас Григорович, можливо, й складав поезії, але не записував їх, і з часом вони забувалися.

Теорія літератури . Визначення записуємо в зошиті

Ліричний герой (Л. г.) — образ поета (його ліричне «я»), чиї переживання, думки та почуття відображено в ліричному творі. Уявлення про Л.г. складають на основі знайомства з його внутрішнім світом, який розкривається не через вчинки, а через переживання, душевні стани. Умовне поняття; на його основі створюється цілісне уявлення про творчість поета, його переживання, які відображаються у творі, але не в його особі. Л.г. не тотожний авторові.

Медитація (від лат. medetatio — роздум) — форма філософської лірики: вірш, в якому поет висловлює свої думки над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим.

Психологізм у літературі — глибоке, детальне відтворення подій у художньому творі, зокрема світу його персонажа (почуття, думки, переживання, спонукання).

Закріплення вивченого матеріалу.

6.1. Проведення тестового опитування

«Доля»

1. Доля для поета, як він про це зазначив у творі, була для нього:

а) вбогим другом; б) правдою життя;

в) прозрінням свідомості; г) довгоочікуваним щастям.

2. Т. Шевченко розпочав навчання:

а) у Сошенка; б) під час служби у пана Енгельгардта;

в) у дяка–п’янички; г) в духовній семінарії.

3. Митець дорікає своїй долі за те, що вона йому:

а) не допомагала впродовж життя;

б) збрехала;

в) завдала всіляких перешкод;

г) чинила опір у здобутті освіти.

4. Заповіддю для Т. Шевченка була:

а) чемність і гордість; б) путь до волі;

в) невимовна біль за долю своїх братів і сестер;

г) слава.

Прослухаємо.

«Росли укупочці, зросли»

1. Поет, звертаючись у творі до Бога, називає його:

а) променем щастя; б) душею нації; в) всещедрим; г) всемогутнім велетнем.

2. Дитинство ліричного героя асоціюється із:

а) грою і сміхом; б) дивовижними речами;

в) світом казок і пригод; г) солодощами.

3. Життя у подружжя було:

а) сумбурним і нестерпним; б) вкрай важким матеріально; в) наче у раю; г) тихим і веселим.

4. У потойбічний світ герой поезії прагне перенести із дійсності:

а) садок вишневий коло хати; б) безвічну любов;

в) всі життєві радощі; г) срібло–золото.

Домашнє завдання. ВИВЧИТИ ПОЕЗІЮ "ДОЛЯ"

ДОБРОГО ДНЯ! ЗИЧУ ЗДОРОВ'Я! ЗАВДАННЯ НА ПЕРІОД З 06.04 - по 10.04.2020

МИ РОЗГЛЯНЕМО ФІЛОСОФСЬКУ ЛІРИКУ Т. Г. ШЕВЧЕНКА. ЗНАЧИМІСТЬ БІБЛІЇ В ЖИТТІ АВТОРА. БІБЛІЙНІ МОТИВИ ЛІРИКИ

Знайомимся з відео.

Кодовий диктант. Біографія Шевченка. (1 – так, 2 – ні)

1. Дата народження митця 9 березня 1814 р

2. Шевченкові було 15, коли залишився круглим сиротою

3. Прізвище пана, якому належала родина Шевченків, Енгельгардт

4. 18 років було років Тарасові, коли він почав навчання у майстра Ширяєва

5. Перший твір Шевченка, написаний ще до викупу з кріпацтва балада «Причинна», 1837 рік.

6. У 1839 якому році вийшов перший «Кобзар»

7. Перший «Кобзар» містив 10 поезій

8. Відкривався перший «Кобзар» поезією «Думи мої» 1839 р

9. Дата підписання вольної Шевченка 22 квітня 1839 р

10. Робота Шевченка в Київській археографічній комісії 1843-1845 роки. Цей період творчості отримав назву «Три літа»

11. Поета було заарештовано і заслано солдатом в Оренбурзький полк за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві

12. Дата смерті 8 березня 1861 р

Пройди тест за посиланням:

«Ісаія. Глава 35»

https://naurok.com.ua/test/shevchenko-isaiya-glava-35-137700.html

Пройди тест за посиланням позії

"Думи мої..." (1847), "Мені однаково, чи буду..."

https://naurok.com.ua/test/t-shevchenko-dumi-mo-1847-17557.html

ДОБРОГО ТИЖНЯ ВСІМ! НАВЧАЄМОСЯ, ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ ТА ВИКОНУЄМО ЗАВДАННЯ! ПРАЦЮЄМО ДО КІНЦЯ КВІТНЯ.

1. Літературна вікторина «Т. Шевченко — творець вітчизняного». відповіді надсилаємо.

Спростуйте або підтвердіть думку.

1. 18 квітня 1840 р. в Петербурзі з'являється друком збірка Т. Шевченка «Кобзар», рукопис якої підготував П. Лукашевич.

2. 1847–1857 — це роки, які охоплюють творчість митця після заслання.

3. «До Основ'яненка» — твір-поема, присвячений видатному українському письменникові, якого митець називає «другом», «батьком».

4. Героїчне минуле України зображено у поемі «Катернина».

5. Т. Шевченко залишив Україну двадцятип'ятирічним юнаком, а потім перебував у російськомовному середовищі.

6. «Кобзар» відкривається першим твором поета «Садок вишневий коло хати…».

7. «Причинна» Тараса Григоровича є романтичною поемою. (Ні)

8. 23 поезії за три роки — 1843, 1844, 1845 — Т. Шевченко заносить до рукописної збірки «Три літа». (Так)

9. Поема «Гайдамаки» має три вступи: історичний, філософський, поетичний. (Ні)

10. Поема «Гайдамаки» належить до творів митця «трьох літ».

11. Сирітство і суспільна несправедливість — один із мотивів ранньої творчості поета.

12. Т. Шевченко був учасником Кирило-Мефодіївського братства.

Урок позакласного читання. Т.Шевченко " Назар Стодоля"

Дивимося або читаємо.

ЗА ВИВЧЕНИМ МАТЕРІАЛОМ НАПИСАТИ КОНТРОЛЬНУ РОБОТУ ЗА ТВОРЧІСТЮ Т. ШЕВЧЕНКА

Варіант І Клінчик Ангеліна, Гончаров Олександр, Нестеренко Олександр, Ткач Альона,

Варіант ІІ Рибарук Світлана, Півень Іван, Андрєєва Євгенія

аркуш зберігаємо , а мені надсилаємо відповіді на Viber

Варіант I

Початковий рівень (0,5 бала за завдання)

1. Визначте, кому адресоване послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим…».

А Українським кріпакам;

Б ліберальному панству;

В царському уряду;

Г літераторам різних напрямків.

2. Головна думка поеми Т. Шевченка «Кавказ»:

А засудження загарбницької політики царського уряду;

Б захоплення історією, міфологією народів Кавказу;

В уславлення мужності горців, краси кавказької природи;

Г засудження агресії горців.

3. Свій твір «Гайдамаки» письменник присвятив людині, яка безпосередньо брала участь у його викупі з кріпацтва (розділ «Передмова») :

А) В. Григоровичу; Б) К. Брюллову;

В) В. Жуковському; Г) І. Сошенку.

4. Ліричний герой поеми «Гайдамаки» буде «Білолицему» ( розділ «Передмова») :

А) розповідати цікаві пригоди з власного життя;

Б) сповідувати власні гріхи;

В) писати твори про героїчне минуле;

Г) співати думу.

5. Укажіть, як здобули гроші для викупу Т. Г. Шевченка з кріпацтва.

A) організували благодійну виставку картин;

Б) продали збірки творів Є. Гребінки;

B) взяли в борг;

Г) розіграли в лотерею картину К. Брюллова.

6. Назвіть, скільки поезій ввійшло до першої збірки поезій Т. Г. Шевченка.

A) 7; Б) 8; B) 9; Г) 10.

Середній рівень (1 бал за завдання)

7. Допишіть речення. Елегія — це…

8. Упишіть прізвище художника, з яким Т. Г. Шевченко познайомився у Літньому саду в Петербурзі.

Достатній рівень (2 бали за завдання)

1. Назвіть основні теми ранньої творчості Т. Шевченка.

2. Розкрийте образ «землячків» у поемі Т. Шевченка «Сон» та посланні «І мертвим, і живим…».

Високий рівень (3 бали.)

Виконайте одне із завдань.

А Напишіть тези до теми: «Жіноча доля у творах Шевченка та різні типи й способи її втілення».

Б Підтвердіть або спростуйте думку: «Життя Т. Шевченка — подвиг», навівши відповідні аргументи.

Варіант II

Початковий рівень (0,5 бала за завдання)

1. Провідною думкою послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим…» є:

А утвердження сили знань, навчання;

Б утвердження того, що становище кріпаків можна змінити революційним шляхом;

В засудження панів-лжепатріотів, їхнього комплексу меншовартості;

Г засудження царських прислужників, кріпосників і самої царської влади.

2. Про кого Т. Шевченко зазначив, що вони на бенкеті, наче на раді(«Гайдамаки» розділ «Передмова») :

А) гетьманів; Б) сотників; В) панів; Г) отаманів.

3. Ляхи у поемі «Гайдамаки» порівнюються із(розділ «Інтродукція»):

А) жорстокими псами;

Б) вельможною панею;

В) чорними воронами;

Г) смердючим болотом.

4. Король Польщі, який хотів шляхтичам добра, «як дітям мати» «Гайдамаки» (розділ «Інтродукція»):

А) Сигізмунд-Август;

Б) Генріх Валуа;

В) Станіслав Понятовський;

Г) Стефан Баторій.

5. Назвіть рік, коли Т. Г. Шевченка викупили з кріпацтва.

A) 1837 р.; Б) 1838 р.; B) 1830 р.; Г) 1839 р.

6. Укажіть, як називалася перша збірка поезій Т. Г. Шевченка.

A) «Кобзар»;

Б) «Збулося…»;

B) «Художник»;

Г) «Думи мої, думи мої…».

Середній рівень (1 бал за завдання)

7. Упишіть прізвище художника, який написав картину, після продажу якої Т.Г.Шевченка викупили з кріпацтва.

8. Що символізує Прометей у поемі Т. Шевченка «Кавказ»?

Достатній рівень (2 бали за завдання)

1. Порівняйте образи головних героїнь поем Т. Шевченка «Катерина» й «Наймичка», знайдіть у них спільне та відмінне.

2. Визначте основні сюжетні лінії поеми «Гайдамаки» та їх елементи.

Високий рівень (3 бали.)

Виконайте одне із завдань.

А Напишіть тези до теми: «Національна проблематика у творчості Т.Шевченка періоду «трьох літ» і суворість авторської оцінки історичних діячів».

Б Зробіть ідейно-художній аналіз улюбленого вірша Т. Шевченка (або уривка з поеми).

Варіант II

Початковий рівень (0,5 бала за завдання)

1. Провідною думкою послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим…» є:

А утвердження сили знань, навчання;

Б утвердження того, що становище кріпаків можна змінити революційним шляхом;

В засудження панів-лжепатріотів, їхнього комплексу меншовартості;

Г засудження царських прислужників, кріпосників і самої царської влади.

2. Про кого Т. Шевченко зазначив, що вони на бенкеті, наче на раді(«Гайдамаки» розділ «Передмова») :

А) гетьманів; Б) сотників; В) панів; Г) отаманів.

3. Ляхи у поемі «Гайдамаки» порівнюються із(розділ «Інтродукція»):

А) жорстокими псами;

Б) вельможною панею;

В) чорними воронами;

Г) смердючим болотом.

4. Король Польщі, який хотів шляхтичам добра, «як дітям мати» «Гайдамаки» (розділ «Інтродукція»):

А) Сигізмунд-Август;

Б) Генріх Валуа;

В) Станіслав Понятовський;

Г) Стефан Баторій.

5. Назвіть рік, коли Т. Г. Шевченка викупили з кріпацтва.

A) 1837 р.; Б) 1838 р.; B) 1830 р.; Г) 1839 р.

6. Укажіть, як називалася перша збірка поезій Т. Г. Шевченка.

A) «Кобзар»;

Б) «Збулося…»;

B) «Художник»;

Г) «Думи мої, думи мої…».

Середній рівень (1 бал за завдання)

7. Упишіть прізвище художника, який написав картину, після продажу якої Т.Г.Шевченка викупили з кріпацтва.

8. Що символізує Прометей у поемі Т. Шевченка «Кавказ»?

Достатній рівень (2 бали за завдання)

2. Визначте основні сюжетні лінії поеми «Гайдамаки» та їх елементи.

Високий рівень (3 бали.)

Виконайте одне із завдань.

Б Зробіть ідейно-художній аналіз улюбленого вірша Т. Шевченка (або уривка з поеми).

Ми завершили вивчення курсу. але ще необхідно написати написати контрольну роботу у вигляді контрольного твору на тему: " Лист авторові улюбленої книжки".

Педагог-організатор, вчитель української мови та літератури НестеренкоТетяна Василівна

Шкільний кінозал

Дистанційне навчання. Українська література 11 клас профільний рівень

Контрольний твір за творчістю Лесі Українки

Читацький практикум. Переклад художніх творів. Запозичення світових сюжетів. Відгук про твір, перекладений українською (І. Франка, Лесі Українки та інших)

Бездуховність і байдужість до краси в образах Килини та матері Лукаша

Завдання 1. Упорядкуйте сюжетний ланцюжок подій поеми.

«Ісаія. Глава 35»

"Думи мої..." (1847), "Мені однаково, чи буду..."

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Шкільний кінозал

Дистанційне навчання. Українська література 11 клас профільний рівень

Контрольний твір за творчістю Лесі Українки

Читацький практикум. Переклад художніх творів. Запозичення світових сюжетів. Відгук про твір, перекладений українською (І. Франка, Лесі Українки та інших)

Бездуховність і байдужість до краси в образах Килини та матері Лукаша

Завдання 1. Упорядкуйте сюжетний ланцюжок подій поеми.​

«Ісаія. Глава 35»

"Думи мої..." (1847), "Мені однаково, чи буду..."

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Завдання 1. Упорядкуйте сюжетний ланцюжок подій поеми.